Приходьте на першу лекцію у новому проекті "Історичної Правди"

З нагоди свого 3-річчя "Історична правда" відкриває проект лекцій та круглих столів на історичну тематику. Першим у лекторії ІП виступить історик Кирило Галушко з доповіддю "Якою буде нова національна історія України у ХХІ столітті"?

Науковець викладе суть сучасних наукових дискусій: як варто писати "нову історію України" після 20 років праці науковців в умовах незалежності.

- Чи лишається місце для "національної історії" у ХХІ столітті, і чим тепер взагалі може бути "національна історія"?

- Чи можна поєднати лібералізм і націоналізм, патріотизм і науку? Чи змінюється при розбудові громадянської нації сенс термінів "історія України" та "українець"?

- Яке минуле України є "українським"? Чи має відношення "наукова історія" до інтересів загалу звичайних громадян?

Ці та інші питання будуть висвітлені в руслі розбіжних позицій наукової та суспільної полеміки.

 

Після лекції відбудеться дискусія.

Час і місце заходу: 16 жовтня 2013 року, 18:00. Київ, книгарня "Є" на вул. Лисенка, 3 (метро "Золоті Ворота").

Також із короткими звітами про діяльність "Історичної Правди" за три роки і грандіозні плани на майбутнє :) виступлять редактори ІП Павло Солодько і Вахтанг Кіпіані.

Приходьте, буде цікаво.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.