Спецпроект

Паризький музей моди відкрився після чотирирічного ремонту

У Парижі масштабною виставкою кутюр'є Аззедіна Алайя відкрився музей моди Palais Galliera, який не приймав відвідувачів більше чотирьох років.

Про це пише korrespondent.net.

26 квітня 2009 Palais Galliera провів свою останню експозицію, після чого закрився на ремонт. Головною метою робіт було забезпечити безпеку будівлі.

У ході ремонту, на який мерія Парижа виділила 5 млн євро, були встановлені протипожежні та охоронні системи, оновлена ​​електрична система, обладнаний спеціальний вхід для інвалідів та оновлені внутрішні приміщення.

Дизайн оновлених залів музею вельми незвичайний: яскраво- червоні стіни з чорною дерев'яною обшивкою.

Перша після довгого періоду закриття виставка присвячена знаменитому кутюр'є Аззедіну Алайю. До експозиції увійшло 70 моделей дизайнера, створених ним з 1979 року.

Аззедін Алайя родом з Тунісу, в 1957 році він відправився в Париж, де працював у Christian Dior, Guy Laroche і Thierry Mugler. В кінці 1970-х Алайя відкрив власний магазин, а за 10 років представив свою першу колекцію.

Тим часом в паризькому музеї декоративних мистецтв Les Arts Décoratifs проходить виставка про історію нижньої білизни. Експозиція охоплює період від 1300- х років до наших днів .

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.