У Києві знесли будинок, де жив Грушевський. ФОТО

У центрі Києва на вулиці Саксаганського, 111, у четвер знесли старовинний маєток, у якому жив Михайло Грушевський.

Про це пише УП.Київ із посиланням на "Сегодня".

"Екскаватор почав трощити будівлю, від неї залишилися лише дві стіни з боків...", - поскаржилися мешканці сусідніх будинків.

Будівля з гарною цегельною кладкою була побудована у другій половині ХІХ сторіччя, у 1888 році добудований другий поверх. Останні 7 років вона пустувала.

 Фото Анастасії Іскрицької, "Сегодня"

Мешканець сусіднього будинку Геннадій розповів, що колись у будівлі на Саксаганського, 111, був ЖЕК, а потім він перейшов у приватні руки.

"Забудовник планував звести тут будівлю аж у 9 поверхів, але йому нібито це не дозволила міська влада. Тепер на місці маєтку хочуть побудувати торгово-офісний центр у три поверхи з надбудовою. Ми сподівалися, що будинок просто зміцнять і надбудують поверх із мансардою...", - сказав він.

"Ми проти будівництва, оскільки наш будинок уже покрився тріщинами! Якщо почнуть забивати палі, він може розвалитися!", - додав Геннадій, який проживає по Саксаганського, 109/20.

Робітники підтвердили, що тут будують торгово-офісний центр, хоча на табличці поруч із будинком зазначено, що це реконструкція. "Хазяїн планує закінчити все за півроку", - сказав будівельник. Телефони забудовників у четвер не відповідали.

 

За даними газети, рішення про передачу ділянки ТОВ "Аркор" (0,04 га) було ухвалене Киїрадою у 2006 році. У тексті рішення земля передається в оренду на 1 рік, причому під будівництво офісно-житлового будинку. У грудні 2007 року Київрада продала цю ділянку тій же компанії за 1,17 млн грн.

Начальник управління охорони культурної спадщини КМДА Яків Діхтяр стверджує, що маєток не має охоронного статусу:

"Будинок не є об'єктом культурної спадщини й не значиться у списку охоронюваних пам'яток. У Києві близько 20 тисяч будівель, які були побудовані наприкінці XIX або на початку XX століть. Але тільки 3,5 тисячі з них – у списку охоронюваних".

А києвознавець Михайло Кальницький заявляє, що особняк на Саксаганського, 111, мав історичну цінність:

"У цьому будинку жив Михайло Грушевський (голова Центральної Ради Української народної республіки 1917-1918 років – ред.) зі своєю мамою й сестрою. Тут жив, будучи учнем київського художнього училища, відомий художник-пейзажист Іван Хворостецький. Ці дані містяться у списку пам'яток історії й культури".

Заступник голови КМДА з питань архітектури й будівництва Михайло Кучук сказав, що про знесення старовинного будинку не знає, але спробує розібратися.

У цьому кварталі декілька років тому знесли будівлю, у якій жила поетеса Леся Українка (Саксаганського, 115-а). Тепер на тому місці красується сучасна будівля.

Дивіться також інші матеріали за темою "Забудова"

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.