В інтернет вивісили коди і шифри ОУН 1940-50-х років. ФОТО

Електронний архів українського визвольного руху Avr.org.ua підготував колекцію раніше таємних документів про схеми застосування конспірації, кодів та шифрів українського націоналістичного підпілля у період 1940-1950-х років.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

"Документи, що увійшли в підбірку, містять інструкції, схеми структурних підрозділів, місць переховування, а також правила застосування шифрів та кодів у документації Організації українських націоналістів", - зазначив керівник проекту Андрій Когут.

Колекцію доповнюють протоколи допитів та листування керівників ОУН щодо цієї теми.

Дослідження систем шифрування та кодування дає можливість історикам ОУН та УПА проникнути в таємниці підпільного зв’язку, розшифрувати таємні повстанські документи, відтворити складні взаємозв’язки між підрозділами підпільної мережі.

 Коди для мережі ОУН у Стрию, Самборі та Дрогобичі (Львівщина). Липень 1943 року

"Найважливіша, смертельно небезпечна для підпільників та їхніх родин інформація мала бути прихована, а точніше зашифрована, щоб утруднити ворогові проникнення через зв’язкові лінії у структури підпільників", - сказав директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

Однією з основ конспірації було шифрування повстанського діловодства, прізвищ та імен, місць і часу зустрічей провідників та багато чого іншого.

Інструкція для "співчуваючих" про зберігання підпільної літератури. Жовтень 1951 року. "На довгий час треба ховати таку літературу, яка буде потрібна... аж по розвалі СРСР"

За словами Забілого, часто розкриття таких кодів буває єдиним ключем для встановлення функційної приналежності окремих документів, дешифровки населених пунктів та встановлення справжніх прізвищ повстанців.

Документи датовані 1940-1950 роками та є здебільшого матеріалами українського підпілля, конфіскованими чекістами.

Колекцію можна переглянути на сайті Електронного архіву українського визвольного руху.

1949-1951. Відтворений працівниками радянських спецслужб лист. Відправник: 7х7. Отримувач: 25.4.1

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Наразі в Е-архіві доступні копії 10892 документів.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.