Спецпроект

Будинок Діккенса перетворять на музей

Будинок англійського письменника Чарльза Діккенса в графстві Кент, в якому він жив ​​протягом останніх 13 років життя, перетворять на музей.

Про це пише comments.ua.

Двоповерхова будівля Гедсхілл-Плейс з 1920 року використовувалася як школа. Кабінет Діккенса служив офісом директору школи, а в інших приміщеннях знаходились класні кімнати.

Однак, за словами нинішнього директора школи Девіда Креггса, будинок письменника вже не відповідає вимогам сучасної освіти. Тому школа незабаром переїде до нової будівлі. У церемонії відкриття брала участь онука письменника Маріон Діккенс.

Гедсхілл-Плейс в селищі Хайєм в графстві Кент був побудований в 1780 році для колишнього мера Рочестера Томаса Стефенса. Діккенс вперше побачив особняк в 1821 році, коли йому було дев'ять років. Як згадував письменник, його батько тоді сказав, що якщо він буде багато працювати, то коли-небудь зможе купити цей будинок.

Через 35 років, в 1856 році, письменник купив будинок за 1,790 тисячі фунтів і через рік переїхав до нього з Лондона.

У Гедсхілл-Плейс Діккенс написав, в числі іншого, "Повість про два міста" , "Великі надії" і " Нaш спільний друг", а також свій останній незакінчений роман "Таємниця Едвіна Друда". У 1870 році він помер у обідній кімнаті особняка.

Чарльз Діккенс народився в 1812 році в Портсмуті, де прожив три роки. З 1904 року в його будинку працює музей. Інший музей письменника знаходиться в його будинку в Кемдені (Лондон).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.