Нардеп із "Батьківщини" хоче карати за заперечення Голокосту

У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 3165, який пропонує карати позбавленням волі на строк до п'яти років за заперечення факту Голокосту.

Текст проекту закону "Про внесення змін до статті 442 Кримінального кодексу України щодо посилення захисту від геноциду" опублікований на офіційному сайті ВР.

Ініціатор закону - народний депутат Сергій Фаєрмарк (фракція "Батьківщина").

Законопроект пропонує ввести покарання за виготовлення або розповсюдження матеріалів, що містять виправдання чи заперечення факту Голокосту.

Також передбачене покарання за "спотворення інформації про масштаби Голокосту з метою публічного вираження лояльності або виправдання геноциду єврейського народу та інших злочинів проти миру і безпеки людства, скоєних під час нацистського режиму в період Другої світової війни".

"Такий злочин, як геноцид, визнається одним з найтяжчих з точки зору законодавств більшості країн світу, - ідеться в пояснювальній записці до законопроекту. - Голокост є однією з найбільших трагедій за всю історію людства і досвід цієї історичної події має слугувати основним стримуючим фактором в попередженні повторення будь-яких проявів геноциду".

За словами ініціатора законопроекту, важливими спонукальними мотивами заперечення Голокосту є неонацизм і антисемітизм:

"Маніпулювання фактами історії Другої світової війни... дозволяє зняти з тих, хто причетний до геноциду, вину за гибель мільйонів євреїв і тим самим маніпулювати суспільною свідомістю шляхом реабілітації нацистського режиму".

Депутат зауважує, що порівняння Голокосту і злочинів комуністичного режиму є неможливим через унікальність Голокосту і злочинів нацистського режиму, яка полягає в їхніх масштабах і мотивації.

Також автор законопроекту наголошує, що в законопроекті не йдеться про заборону історичного сумніву або безпристрасних історичних дослідженнь. Як злочин кваліфікується тільки заперечення Голокосту з метою висловлення лояльності до нацистського режиму і виправдання його злочинів.

Як відомо, у 2005 році ООН прийняла резолюцію про неприпустимість заперечення Голокосту як історичної події.

У вироках Нюрнберзького трибуналу йдеться про 6 млн євреїв Європи, які стали жертвами Голокосту. У національному меморіалі "Яд ва-Шем" поіменно ідентифіковано приблизно 4 млн жертв.

За різними даними, в Україні за роки німецької окупації (1941-1944 рр.) загинуло від 0,8 до 1,4 млн євреїв (більше половини всіх знищених євреїв СРСР). 

У лютому 2011 року у Верховній Раді було зареєстровано проект закону, який передбачав кримінальну відповідальність або штраф до 17 тисяч грн за "пропаганду, публічне схвалення тоталітарної ідеології та практики комунізму і нацизму".

Дивіться також:

Голокост від куль. В Україні убивали не в газових камерах. ФОТО

Тимоті Снайдер про Голокост в Україні

Більшість ізраїльтян категорично не готові пробачити німців

У Рівному затримали вандалів, які зруйнували меморіал жертвам Голокосту

Віталій Портников про хвилину мовчання в Ізраїлі

Голодомори та інші геноциди в контексті міжнародного права

Україна - четверта за кількістю Праведників Світу

Всі матеріали за темою "Голокост" 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.