У польському концтаборі для українців ушанували пам'ять жертв

У містечку Явожно (Польща) відбулися чергові поминальні заходи пам'яті в'язнів місцевого концтабору часів Польської народної республіки.

Про це ZIKy повідомив голова товариства депортованих українців "Надсяння" Володимир Середа.

На цьогорічних поминальних заходах були присутні представники Об'єднання українців у Польщі, товариств депортованих, консул України у Кракові та міська влада Явожна на чолі з мером.

Концентраційний табір у місті Явожно в часи німецької окупації Польщі був філією нацистського концтабору "Аушвіц" (вони розташовані поблизу). Спочатку в період Другої світової війни табір використовувався в основному для ув’язнення поляків та євреїв.

Феномен цього концентраційного табору полягає в тому, що після звільнення Явожна від нацистських окупантів 19 січня 1945 р. він продовжив своє існування під назвою Центральний табір праці.

Бараки, колючі дроти під високою напругою – все залишилось. Першими ув’язненими при новій владі Польщі стали німецькі полонені, а також так звані "фольксдойчі".

Володимир Середа розповів, що українська історія концентраційного табору у Явожно розпочинається 23 квітня 1947 р. – за п’ять днів до початку акції "Вісла".

В цей день на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії приймається рішення про ув’язнення у Явожні "підозрілих українців".

24-25 квітня працівники польської служби безпеки провели масові арешти "підозрілих українців".

"Списки складались попередньо. Ув’язнення українців відбувалось без жодних правових підстав – лише за підозрою у приналежності або співпраці з українським підпіллям. У першій декаді травня 1947 року до Явожна поступив перший контингент ув’язнених українців", – зазначив Володимир Середа.

В концтаборі працювали слідчі групи, які тортурами та знущаннями вибивали свідчення в ув’язнених українців. Якщо такі свідчення було добуто, то справу направляли до військового суду.

Практично абсолютна більшість ув’язнених у цьому концтаборі українців були селянами, а головною причиною їхнього арешту була громадянська активність та життєва позиція.

Концтабір для українців у Явожні існував до березня 1949 р. За цей проміжок часу в ньому було ув’язнено майже 4 тисячі українців. З них понад 800 жінок та дітей, 22 греко-католицьких та 5 православних священиків, наголосив Середа.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.