Спецпроект

Музей Тюссо прибрав Джастіна Бібера заради Анни Франк. ФОТО

З 2 вересня в музеї мадам Тюссо у Відні буде представлена ​​фігура Анни Франк в натуральну величину. Воскова фігура замінить статую Джастіна Бібера, яка переїде на виставку в Токіо.

Про це пише newsru.co.il.

У музеях мадам Тюссо Берліна і Амстердама вже виставлені фігури Анни Франк. Нова модель , створена на основі історичних документів і фотографій, буде представлена у Відні.

Рішення про зміну експозиції було пов'язано з тим, що для представників музею важливо не лише розважати глядачів, а й просвіщати їх, допомагаючи вчитися історії.

Фігура Анни Франк в берлінському музеї мадам Тюссо

У квітні цього року "вчився історії" і 19-річний Джастін Бібер. Відвідавши Будинок-музей Анни Франк в Амстердамі, він залишив у книзі відгуків запис: "Анна була відмінним дівчиськом. Сподіваюся, вона була б моєю фанаткою".

"Автограф" Бібера був опублікований на сторінці музею в Facebook і викликав шквал обурених відгуків.

Аннемарі Беккер, прес-секретар будинку-музею, встала тоді на захист кумира молоді. "Він просто 19-річний хлопчик, який оглянув музей. Я думаю, в його словах немає нічого образливого" ​​, - заявила вона журналістам.

Тепер в музеї мадам Тюссо у Відні фігуру співака прибирають заради Анни Франк.

Анна Франк - автор знаменитого "Щоденника Анни Франк" - документа, що картає нацизм, перекладеного на багато мов світу.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.