Українці купили "церкву Анни Ярославни" у Франції. ФОТО

Українська єпархія святого Володимира в Парижі придбала церкву XVIII сторіччя в Санлісі (45 км від Парижа) - поpуч із абатством святого Венсана, яке заснувала королева Франції, донька київського князя Ярослава Мудрого Анна у 1060 році.

Про це повідомляє прес-служба Українського католицького університету.

Купівлю здійснила єпархія святого Володимира в Парижі (Українська греко-католицька церква) на чолі з єпископом Борисом (Ґудзяком), президентом Українського католицького університету.

З листопада ця церква функціонуватиме як храм УГКЦ, при якій діятиме культурний центр Анни Ярославни, метою якого буде представляти українську культуру та розвивати українсько-європейську співпрацю.

Двері храму відкриються для усіх охочих 16 листопада. У цей день о 10:00 тут відслужать урочисту архиєрейську літургію. А 17 листопада українці зможуть взяти участь у поминальній архиєрейській літургії в соборі Паризької Богоматері, щоб спільно помолитися за жертв Голодомору.

Церква зовні...

За словами Ґудзяка, церква в Санлісі буде носити ім’я страстотерпців Бориса і Гліба", - наголосив єпарх Паризький.

За його словами, те, що підписання документів про купівлю цієї церкви відбулося тепер, є дуже символічним - адже "саме зараз вся прогресивна українська і світова громадськість сподівається на зближення України та Європейського союзу".

Церква, збудована на початку XVIII сторіччя, була придбана за 203 тисячі євро на пожертви українців з України, Франції, Англії, Сполучених Штатів та Канади.

За попередніми підрахунками, на ремонт та облаштування потрібно 1,5 мільйона доларів США, адже церква вже майже століття не діяла як храм, а була в приватній власності. Ґудзяк зазначив, що ремонт розпочнеться наступного року.

...і всередині. Фото: ugcc-cathedrale-paris.org.ua

"Церква є з тесаного каменю, в структурно дуже доброму стані. Вона має також великі підземелля, у яких є катакомби з римських часів, - зазначив єпископ. - Будівлю буде розділено на дві частини – каплицю та культурний центр, метою останнього буде представити Україну в контексті європейської історії і культури. Це символічно, адже саме Анна Ярославна стала першою з України, хто був зафіксований у європейській історії".

Проектом передбачено, що у приміщенні церкви діятимуть виставки та відбуватимуться різноманітні культурні заходи.

Анна Ярославна, Anne de Kiev - (орієнтовно 1024 - пізніше 1075) — донька київського князя Ярослава Мудрого, дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіппа І.

В історії залишилася як прабабця майже 30 французьких королів.  В давньоруських джерелах Анна зовсім не згадується. Біографія реконструюється винятково на підставі звісток французьких середньовічних хронік і документів.

Пам'ятник Анні Ярославні в Санлісі

Анна славилася своєю освіченістю, культурою, мудрістю та красою.  Вона підписувала документи, відігравала важливу політичну роль, вела персональну переписку з Папою Римським, проводила активну доброчинну діяльність з церквою.

Після смерті короля, Анна Київська правила Францією до повноліття свого сина Філіппа I, після вступу на престіл сина продовжувала вести активну діяльність як королева-мати.

Фото: ugcc-cathedrale-paris.org.ua

Як шлюбний посаг Анна привезла з собою Євангеліє - ілюстрований рукопис стародавнього слов'янського походження. Згодом воно стало частиною музею Реймського Собору і отримала назву "Реймського Євангелія". Багато французьких королів,  серед яких і Людовик XIV, складали присягу на цьому Євангелії, йдеться у прес-релізі УКУ.

 Французька реклама українського видання Реймського євангелія

Анна провела більшість свого життя у Санлісі, який був столицею і резиденцією французьких королів. У 1060 році королева Анна Київська засновала абатство Святого Венсана y Cанлісi - як подяку за сина Філіппа. Абатство збереглося досьогодні і стало приватним католицьким коледжем.

Протягом тисячі років французи зберігали пам'ять про українську княжну та свою королеву: на її честь у Санлісі протягом багатьох століть влаштовували щорічний обід для вдів.

Французький образ Анни "Руської" Ярославни

Особистість Анни досліджували історики, спочатку у Франції, а згодом і в Україні. Про неї написано кілька історичних досліджень, романів і знято кінофільм.

При вході в абатство стоїть перший пам'ятник Анні Ярославні, встановлений уже після Французької революції. Новий пам'ятник Анні Київській було відкрито у 2005 році, тоді ж Санліс та Печерський район Києва розпочали співпрацю як регіони-побратими. У 2010 іменем Анни названо школу в Санлісі.

Читайте також:

Під Парижем ушанували Анну Ярославну. ВІДЕО

Середньовічне кохання - лицар Завіша і королева Кунгута Галицька

Французи видали комікс про Голодомор. ФОТО

Ірен Немировськи - французька письменниця родом з України

Монастир української енциклопедії під Парижем. ФОТО

Інші матеріали за темою "Франція"

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.