Спецпроект

До 80-річчя Голодомору покажуть розповіді тих, хто вижив

80 історій від українців, що пережили страшний голод 1932-33 років, зберуть до 80-х роковин Голодомору.

Спогади записали на відео та щодня на сайті проекту викладають по одному запису, так що 23 листопада — у День пам’яті жертв Голодомору — їх буде рівно 80, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Як ідеться на сайті проекту, його реалізація стала можливою завдяки пожертві у пам’ять про двох хлопчиків — Василя і Сашка, брат яких Микола вижив і ніколи не забуде, як його братики померли з голоду весною 1933 року в селі Козацьке Сумської області.

Сьогодні уже можна переглянути 23 відео із записом очевидців, які також містять текстову розшифровку розмови і переклад російською та англійською мовами.

 

"Ці історії окремих людей, які зараз живуть по всьому світі, дають змогу зрозуміти життя багатьох, хто пережив страшну політику геноциду, яку реалізували з метою знищення нації. Ми вдячні очевидцям Голодомору, що поділилися цими історіями, які їм так складно згадувати", — зазначають реалізатори проекту.

Проект здійснюється під егідою Конгресу українців Канади та Світового конгресу Українців у партнерстві з Українсько-канадським дослідно-документаційним центром.

Переглянути відео можна на сайті проекту — sharethestory.ca.

Як відомо, цього року відзначають 80-і роковини Голодомору-геноциду 1932—1933 років в Україні. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору, створений у 2010 році, вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада.

Дивіться також: "Історія Голоду. Читачі УП розповідають, як вижили їхні родини"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.