Спецпроект

В Чехії відкриють музей на таємному радянському складі

В атмосферу холодної війни, божевільної ядерної гонки і світової напруги всіх охочих зможе перенести новый Atom muzeum в Чехії. Він розташувався на колишньому підземному військовому складі під секретною назвою Javor 51, де радянська армия зберігала ядерні боєголовки.

Про це пише 420on.cz.

Усі експонати, які можна буде побачити в цьому музеї, були надані військовими підрозділами.

Ядерна зброя, за припущеннями фахівців, могла зберігатися на цьому складі в період між 1968 роком і початком 90-х рр.

Новий музей, що посилає відвідувачів до соціалістичного режиму в Чехії, відкриється поблизу Брди-у-Мишова в Пльзенському краї. Для перших гостей він відкриє свої двері вже 17 серпня. Експозиція продовжиться до 1 жовтня по суботах. Початок екскурсій - 11: 00 і 15: 00 щосуботи.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.