Українці відновлюватимуть українські кладовища у Польщі

З 7 по 20 серпня пройде літній табір "Вирій", під час якого молодь мандруватиме Закерзонням (Польща) і відновить могили українців у селах Князі (історична назва Любича Князі) та Подемщина (Любачівський повіт Підкарпатського воєводства).

Про це ZIKу повідомив співорганізатор VI Міжнародного науково-пошукового та освітнього табору-експедиції "Вирій-2013" Тарас Радь.

За його словами, історія літнього табору "Вирій" бере свій початок з 2008 р. Молодь відновлює могили у населених пунктах сучасної Польщі, звідки у 1944-51 рр було депортовано українців.

Про закинуті українські могили організатори дізнаються завчасно до поїздки від самих переселенців.

"Наші цвинтарі занепадають через те, що їх нікому доглядати – всіх депортували. Реставрація цих могил – це реставрація нашої пам’яті про ті трагічні сторінки історії", – зазначив Радь.

Значна частина хрестів з українських могил лежить на землі. Одні підкорились часу, інші – стали наслідком вандалізму польського комуністичного режиму та підпілля.

Учасники експедицій піднімають ці хрести і повертають їх у первісне положення. Ті ж, які не вдалось реставрувати – консервують у землі.

Тарас Радь розповів, як минулого року на Подемщині учасники літнього табору піднімали із землі зруйнований хрест на могилі місцевого греко-католицького пароха. Хрест був перерубаний у кількох місцях. Це були вочевидь сліди вандалізму.

При підборі учасників експедиції організатори стараються кожного разу набирати все нових учасників, щоб якомога більше людей дізналось про Закерзоння.

Складаючи маршрут поїздки, організатори намагаються врахувати побажання всіх учасників, щоб кожен зміг заїхати на свою прабатьківську землю – Холмщину, Підляшшя, Надсяння, Лемківщину та Західну Бойківщину.

Участь у таборі беруть не тільки нащадки переселенців і депортованих, зазначає видання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Закерзоння"

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.