Спецпроект

Музей Енді Воргола святкує його ювілей

6 серпня "королю поп-арту" Енді Ворголу могло б виповнитися 85 років.

Музей у місті Піттсбург (штат Пенсільванія), присвячений його творчості, вирішив відзначити цю дату незвичайним чином: з могили художника була запущена пряма веб-трансляція, повідомляють podrobnosti.ua.

Як розповів директор музею Ерік Шайнер, проект отримав назву "Фікція". Це пояснюється тим, що якось Воргол заявив: "Я б хотів, щоб моя могильна плита була порожньою - ні епітафії, ні імені. Хіба що, може бути, слово "фікція".

Зайшовши на сайт музею, можна поспостерігати, як вітер колише дві повітряні кульки на могилі Воргола, що знаходиться на околиці Піттсбурга. Іноді в кадрі з'являються люди: вони підходять до надгробка, фотографуються і йдуть.

Хтось із шанувальників приніс кілька банок консервованого супу "Кемпбелл", які так любив зображати художник. Бажаючі можуть також замовити квіти і подивитися в прямому ефірі, як їх покладуть на могилу. Трансляція розпочалася рівно опівночі за місцевим часом і триватиме 24 години.

За словами Шайнер, Ворголу, найімовірніше, доставило б задоволення знати, що він залишається в центрі уваги навіть за 25 років після смерті. Творці проекту організували також пряму трансляцію з церкви в Піттсбурзі, де художник був хрещений.

Енді Воргол - культова фігура в історії руху поп-арт. У 1962 році він створює свої популярні картини "Зелені пляшки "Кока-коли" і "Банки супу "Кемпбелл", після чого починає активно співпрацювати як фотограф і художник із зірками. Майстер епатажу, він залишається одним з найбільш продаваних художників сучасності.

Воргол народився в Піттсбурзі в родині емігрантів зі Словаччини, карпатських русинів за походженням. Закінчивши інститут у рідному місті, перебрався до Нью-Йорка. Ілюструючи журнали і займаючись рекламою, він оспівував гамбургери, долари і банки томатного супу, чим неймовірно прославився. Про його роботи заговорили як про сенсацію.

Сам же Воргол вважав, що немає мистецтва "високого" і "низького". Він пояснював, чому так часто зображував пляшку "Кока-коли": "Цей напій п'ють всі - і президент країни, і Ліз Тейлор, і жебрак, який знає, що його кока-кола не гірше, ніж у президента". Воргол помер у Нью-Йорку в 1987 році в результаті несподіваних ускладнень після операції. Йому було всього 58 років.

У Музеї Воргола в Піттсбурзі на семи поверхах зібрані 12 тисяч його робіт, а також унікальні архіви - тисячі фотографій, аудіоплівки, повна підшивка журналу "Інтерв'ю", який митець видавав, особисте листування, предмети гардероба, в тому числі більше трьох десятків знаменитих сріблястих перук , які були "фірмовим знаком" екстравагантного художника.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.