АНОНС: Міхеіл Саакашвілі у телевізійній "Історичній Правді"

6 серпня "Історична правда" присвятить ефір п’ятій річниці воєнного конфлікту, який характеризують як російсько-грузинську війну у серпні 2008-го.

Глядачі програми матимуть змогу побачити ексклюзивне інтерв’ю для каналу ZIK президента Грузії Міхеіла Саакашвілі.

У розмові з ведучим проекту Вахтангом Кіпіані пан Саакашвілі, зокрема, розповість про таке:

- Чому світова спільнота фактично "сором’язливо заплющила очі" на неприховану агресію Росії проти Грузії;

- Якою була участь американського військового флоту у подіях серпня 2008-го;

- Чи справді грузини вірять у те, що російські вояки колись залишать новозбудовані бази на де-юре території Грузії?

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" – щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK.

Крім того, програма "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" продемонструє унікальний відеоматеріал, в якому Владімір Путін відкрито визнає, що план воєнних дій проти Грузії Кремль розробив задовго до 2008-го – і крок за кроком Москва його реалізовувала.

Також в ефірі програми прозвучить заява "неофіційного глашатая" намірів теперішнього керівництва Російської Федерації – Владіміра Жиріновского.

Жиріновскій невдовзі після війни серпня 2008-го відкритим текстом заявив, що мешканці самопроголошеної Абхазії мають стати "рабами Москви", а територія Південної Осетії потрібна Росії винятково для створення велетенської "антинатівської" військової бази.

Дивіться також інші матеріали за темою "Російсько-грузинська війна 2008"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.