АНОНС: річниця української колонізації Кубані

У серпні 2013 року виповнюється 221-та річниця з часу переселення запорозьких козаків на землі Кубані й початку засвоєння українцями нових земель на Сході Європи.

З цієї нагоди Кубанське земляцтво у Києві організовує урочистий захід.

У програмі – покладання квітів до пам‘ятника Тарасові Шевченку, розповіді істориків – уродженців Кубані про долю запорожців на нових землях, промови громадських діячів, кубанські козацькі пісні.  

"Українці мають пам‘ятати, що одна з гілок українського дерева й роду козацького знаходиться на Кубані – краї, який захистили й облаштували для життя наші славні попередники, які сьогодні потребують нашої уваги й посильної допомоги", йдеться в анонсі заходу.

Час і місце: 31 серпня 2013 року, 13:00. Київ, пам'ятник Тарасу Шевченку (навпроти Червоного корпусу КНУ).

Дивіться також інші матеріали за темою "Кубань"

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.