Спецпроект

Поліція закрила Музей влади в Петербурзі

Поліцейські Санкт-Петербурга закрили "Музей влади", який пропрацював менше двох тижнів.

На думку правоохоронних органів, експозиція музею на Великій Конюшенній може потрапити під статтю "Екстремізм", повідомляє snob.ru.

Куратор музею Алєксандр Донской розповів, що напередодні ввечері до музею прийшли співробітники УВС, ФСБ, прокуратури і депутат Віталій Мілонов.

Разом вони вилучили чотири картини - зображення Мілонова на райдужному тлі, портрет Путіна і Медведєва в жіночій білизні, картини "Еротичні сни Мізуліної" і зображення патріарха. Крім того, поліцейські вилучили у музею касовий апарат і опечатали всі інші картини.

"Музей не може працювати, хоча у нас проплачена оренда. В основному у нас роботи художника Алтуніна, і він вже турбується про їх долю, бо вони дорого коштують. Полотна вивозили на даху машин, вони могли бути пошкоджені", - зазначив куратор музею.

При цьому, за словами Донського, при вилученні картин співробітники поліції не видали керівництву музею ніяких документів.

"Музей Влади" відкрився 15 серпня нинішнього року виставкою "Правителі" Костянтина Алтуніна. Куратор Донской є колишнім мером Архангельська.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.