Більшість українців не святкує 24 серпня

Майже половина українців сприймають День Незалежності як додатковий вихідний день.

Про це свідчить опитування агентства IFAK Institut, повідомляє УП.

82% знають, що 24 серпня святкують День незалежності. 14% булов важко відповісти на це питання. 2% вважають, що 24 серпня святкують день конституції і 2% - "щось інше".

45% українців сприймають день незалежності як додатковий вихідний день. 31% - вважають цей день одним з головних свят, а для 21% - день народження країни не має жодного значення, 1% - ніколи не чули про це свято, 2% - вагались відповісти.

При цьому 51% опитаних на Сході-Півдні вважають День незалежності просто вихідним. На Заході і в Центрі таких 39%.

Одним з головних державних свят вважають 46 жителів Заходу і Центру, тоді як на Сході і в Центрі так думають лише 19%.

44% вважають, що ситуація в країні за цей час змінилась на гірше. 28% вважають, що ситуація в державі після незалежності змінилась на краще. 19% вважають, що ситуація не змінилась, 9% вагались з відповіддю.

Тих, хто вважає, що ситуція змінилась на гірше більше на Сході і Півдні - 49%. Тих, хто думає, що ситуація змінилась на краще, більше на Заході і в Центрі - 37%.

Опитування проводилось в останню декаду липня. Було опитано 1000 респондентів в телефонному режимі. Похибка вибірки становить 3%. 

Як відомо, Київський міжнародний інститут соціології повідомляв, що за останні 20 років кількість прихильників державної незалежності України не падала нижче 56% (1994 рік). У 2011 році вона складала 83%.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.