Спецпроект

У Софії з'явиться Музей історії міста

В Болгарії вже навесні буде готовий Музей історії Софії, який відкриється в будівлі "Централната Мінералні баня".

Про це пише blackseanews.net.

Ремонт будівлі розпочнеться на цьому тижні.

У музеї відвідувачі зможуть оглянути 120 000 експонатів, пов'язаних з історією Софії, які будуть розташовані на чотирьох поверхах загальною площею 7 900 кв.м.

Серед експонатів - письмовий стіл Стефана Стамболова, подарований йому Бісмарком, величезний годинник, подарунок британської королеви Вікторії на весілля князя Федінанда з Марією Луїзою в 1893 році, а також і стара дерев'яна шафа з дому Івана Гешов. Шафа була унікальною для свого часу, тому що мала спеціальну холодильну частину і місце для льоду. Серед експонатів буде і коляска французької королеви Марії Антуанетти. Золота колісниця прибула до Болгарії в кінці 18 століття з Версаля на весілля князя Фердинанда. У музеї будуть представлені і численні предмети меблів, картини, ікони та коляски, що належали царям, політикам і громадським діячам, а також і старовинний автомобіль "Мерседес" 1905 випуску.

Квиток до музею обійдеться гостям і мешканцям міста в 6 левів, а школярам - 2.

Зовнішній вигляд Центральної лазні буде збережений, як і басейни в ній. Передбачається реставрація декоративних елементів інтер'єру та архітектурних орнаментів фасаду.

Окрім залів експозиції, реставраційних приміщень та адміністративної частини, в музеї буде відкрито і туристичний інформаційний центр.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.