Спецпроект

Музей Єрусалиму запрошує на фестиваль вина

Музей Ізраїлю в Єрусалимі запрошує всіх бажаючих на Щорічний фестиваль вина, який пройде з 5-го по 8 серпня.

Про це пише jewish.ru.

Провідні винороби країни представлять публіці свою продукцію. Захід проходитиме в саду виставкового комплексу під живу джазову музику, щодня з 19.00 до 23.00.

"У вартість квитка входить подарунковий келих, дегустація вина, а також відвідування експозицій музею", - обіцяють організатори заходу.

Винне свято є однією з найяскравіших літніх подій міста.

На сьогоднішній день в Ізраїлі зайняті виноградниками більше 4000 гектарів. Пляшки з етикетками виноробних доменів Голанських висот, юдейських і галілейських гір і схилів Кармеля можна побачити на найпрестижніших винних конкурсах Європи. Давні традиції виноробства в Ізраїлі були відновлені після багатовікового забуття тільки наприкінці XIX століття.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.