Спецпроект

У Болгарії відкривається палеонтологічний музей

У вересні біля одного з археологічних майданчиків Болгарії буде відкритий палеонтологічний музей. У його експозицію увійдуть кістки доісторичних тварин, знайдені при розкопках в цих місцях.

Про це пише travel.ru.

Музей розташується поблизу села Дорково, в західній частині Родопськіх гір (55 кілометрів на південний захід Пловдива). Тут також знаходиться пам'ятник історії - руїни стародавньої фортеці Цепін. Близько 30 років тому геологи, які вивчають теплі мінеральні джерела, натрапили на кістки стародавніх тварин і повідомили про це в Національний природно-науковий музей. Через рік болгаро-французька наукова експедиція почала розкопки біля села Дорково.

У ході археологічних розкопок були знайдені останки стародавньої вимерлої хоботної тварини - ананкуса (Anancus). Крім того, археологи знайшли в районі Дорково кістки 27 невідомих науці тварин. На думку експертів, в цьому районі знаходиться найбільше скупчення кісток найдавніших представників фауни Європи.

У 1990 році дорківську палеонтологічну ділянку було оголошено природним феноменом світового значення. Ще під час розкопок болгаро-французька група вчених обговорювала ідею створення музею в селі, а зараз реалізація цього проекту вийшла на фінальну стадію. Зокрема, побудовано круглий будинок діаметром 16 метрів зі скляним дахом; район повністю упорядкований, покладений асфальт, створені алеї та паркування. І навіть до відкриття музею сюди вже приїжджає багато туристів, які з цікавістю спостерігають за установкою експонатів.

Найважливішим з них є ананкус в натуральну величину. Він відновлений за знайденими на місці кістками, за якими вчені створили точну копію зовнішнього вигляду тварини. А величезна діорама показує, якими були флора і фауна в цьому районі 5 мільйонів років тому. До відкриття музею сюди також будуть доставлені 4-метрові бивні мастодонта, знайдені в 1985 році, які зараз перебувають у Франції.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.