Найвища споруда України святкує 40-річчя. ФОТО

6 серпня 1973 року у Києві запрацювала нова радіотелевізійна передавальна станція.

Про це нагадують Укрінформ.

Суцільнометалева вежа є найвищою вільною (без підтримуючих розтяжок) металевою конструкцією світу і найвищою спорудою України.

Розташована на території Бабиного Яру, біля Лук'янівського кладовища і колишнього Сирецького концтабору для полонених.

Київська телевежа і споруда концерту радіомовлення, радіозв'язку й телебачення (праворуч). Фото: uk.wikipedia.org

Споруджена у 1968-74 рр. за проектом київського інституту "УкрНДІпроектстальконструкція" для забезпечення радіо- і телетрансляцій.

Розроблена спершу для столиці СРСР Москви, у початковому варіанті проекту вежа мала висоту близько 500 метрів, для Києва висоту було зменшено до 385 метрів.

Маса металоконструкцій — 2700 т. Телевежа цілком складається зі сталевих труб різного діаметру.

Телевежа (червона цятка) і споруда концерну (жовта) з висоти пташиного польоту

Вежа з трьома телевізійними передавачами по 50 кВт і телевізійними станціями в Чернігові, Житомирі, Буках, Черкасах забезпечили всю центральну частину України високоякісним телевізійним мовленням.

До 1973-го київською радіотелевежею була вежа на горі Щекавиця висотою 138 років, споруджена в 1950 році.

Стара телевежа на Щекавиці, з видом на лівий берег Дніпра

Також сьогодні виповнюється 40 років Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Інфраструктура концерну наразі включає в себе понад 560 антенно-щоглових споруд заввишки від 70 до 380 метрів, більше 12 тисяч км радіорелейних ліній, понад 1380 телевізійних передавачів, 364 радіопередавачі і 2 центри супутникового зв'язку у Київській, Житомирській та Одеській областях.

Інфраструктуру обслуговують майже 3,8 тисяч спеціалістів.

На честь 40-річчя сьогодні о 22:00 Київська телевежа засяє у світлі 130 потужних прожекторів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.