У топ-11 нацистських злочинців - троє виходців з України

Центр Симона Візенталя опублікував список із 11 пособників нацизму, які переховуються від правосуддя і несуть відповідальність за загибель сотень тисяч людей. Шестеро з них - виходці з Радянського Союзу. Двоє - колишні українці, один - німець з УРСР.

Про це повідомляє "Дзеркало Тижня".

Після смерті угорського громадянина Ласло Чатарі, який вважався нацистським злочинцем №1, Центр Симона Візенталя вніс поправки до списку нацистських злочинців, які не були покарані.

Перше місце у списку тепер посідає уродженець Австрії Алоїз Брюннер, якому, якщо він іще живий, зараз 101 рік. Найближчий помічник Адольфа Ейхмана несе відповідальність за загибель 140 тисяч євреїв. За інформацією західних ЗМІ, втратив око і кисть лівої руки у результаті двох замахів "Мосада". Сліди Брюннера загубилися в Сирії в 2001 році.

На другому місці - ще один австрієць, Аріберт Хайм, відомий як "доктор Смерть". Лікар концтабору Маутхаузен проводив медичні досліди над ув'язненими, роблячи це з особливою жорстокістю. За деякими відомостями, Хайм помер у Єгипті у 1992 році, однак Центр Візенталя сумнівається у достовірності цієї інформації, вважаючи, що 99-річний австрієць досі ховається в Каїрі.

Третій рядок займає колишній лейтенант 16-ї механізованої дивізії СС, німець Герхард Зоммер. Хоча у 2005 році італійський суд встановив його причетність до жорстокого вбивства 560 жителів села Сантанна ді Стацемма, 94-річний ветеран спокійно доживає свої дні у будинку престарілих у Гамбурзі. З огляду на те, що Брюннер і Хайм, найімовірніше, мертві, саме Зоммер є головним нацистським злочинцем, який дожив до сьогоднішнього дня.

Четверте місце віддано 91-річному Володимиру Катрюку, який народився в околицях Чернівців. Поліцай брав активну участь у вбивстві жителів білоруського села Хатинь. Після війни служив у французькому Іноземному легіоні, а потім переїхав до Канади і зайнявся бджільництвом. Свідчення проти Катрюка були виявлені вже після того, як канадський суд визнав його винним у військових злочинах.

На п'ятій сходинці - охоронець табору смерті Освенцим Ханс (Антанас) Ліпшис. 93-річний уродженець Литви був заарештований у Німеччині в травні 2013 року. Йому пред'явлено звинувачення у співучасті в масових вбивствах. Ліпшис визнає, що служив в Освенцімі, але стверджує, що працював кухарем, а не охоронцем.

Шосте місце у списку займає українець Джон (Іван) Калимон, що народився в 1921 році. Служив у підконтрольній німецькій окупаційній адміністрації Допоміжній поліції, брав участь у депортації євреїв у табори смерті. Згідно з матеріалами справи, особисто убив одного з в'язнів Львівського гетто. Після війни опинився у США, однак був позбавлений громадянства в 2007 році. Подав апеляцію, щоб уникнути депортації до Німеччини.

На сьомому місці - данець Сорен Кам, лейтенант дивізії СС "Вікінг". Він підозрюється у співучасті у вбивстві редактора газети Карла Хенріка Клеменсена. Кам, якому 91 рік, живе у ФРН, і німецькі органи юстиції відхилили прохання Данії про екстрадицію, оскільки, згідно із законами ФРН, вбивство було ненавмисним, а значить, термін давності минув.

Восьме місце віддано 92-річному уродженцю Литви Альгімантасу Даліді. Поліцай заарештував групу євреїв, що спробували втекти з Вільнюського гетто. Після війни перебрався до США, в 2004 році депортований до Німеччини. Був засуджений до п'яти років ув'язнення, однак звільнений з-під варти за станом здоров'я.

Дев'яту сходинку посів уродженець Естонії Михайло Горшков. Перекладач білоруського гестапо брав участь у ліквідації Слуцького (Білорусь) гетто. Після війни опинився у США, а коли його позбавили американського громадянства за те, що він приховав своє минуле, переїхав в Естонію. У 2011 році прокуратура цієї країни закрила проти нього справу за відсутністю доказів.

На десятому місці - 89-річний німець Теодор Шехінські, який народився на території нинішньої Польщі. За даними Центру Візенталя, служив охоронцем у низці концтаборів і брав участь у репресіях. Після війни втік до США. У 2000 році був позбавлений американського громадянства. У 2003 році був виданий ордер на його депортацію, однак жодна країна не готова його прийняти.

Замикає список Гельмут Оберландер - німець за походженням, який народився під Запоріжжям. Йому зараз також 89 років. На початку німецько-радянської війни служив у айнзатцгрупі [спецпідрозділи Третього рейху, відповідальні за знищення населення на окупованих територіях - ІП] D, що діяла на півдні України і в Криму. Підозрюється у причетності до вбивства 23.000 людей. Після війни опинився в Канаді, веде успішну боротьбу проти позбавлення його громадянства.

Центр Симона Візенталя - неурядова організація, діяльність якої спрямована на боротьбу з антисемітизмом і вивчення Голокосту. Заснована в Лос-Анджелесі в 1977 році американським рабином Марвіном Хіером, має філії в США, Канаді, Франції, Ізраїлі та Аргентині.

Список нацистських злочинців з 2001 року складає голова єрусалимської філії центру Ефраїм Зурофф - ізраїльський історик американського походження.

Дивіться також: "Справа Івана Дем'янюка. Хронологія"

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.