Спецпроект

Музей викупив переписку Вів'єн Лі і Лоуренса Олів'є

Лондонський Музей Вікторії і Альберта викупив архів британської актриси Вів'єн Лі у її онуків. У число придбаних музеєм документів увійшли щоденники, фотографії, театральні та кіносценарії з позначками актриси, її численні нагороди, а також листи її чоловіка, актора Лоуренса Олів'є.

Про це пише lenta.ru.

В архів увійшли всі щоденники Вів'єн Лі, які вона вела з 16 років і до самої смерті. Актриса все життя ретельно збирала і систематизувала свою кореспонденцію, тому в розпорядженні музею виявилося також більше 7500 листів, які писали Вів'єн Лі і Лоуренс Олів'є їхні друзі та колеги. У числі адресантів в архіві значаться поет Т.С. Еліот, Мерилін Монро, Уїнстон Черчилль і королева Єлизавета.

Зокрема, в архіві було виявлено лист до Вів'єн Лі від драматурга Теннессі Уїльямса, який він написав актрисі після перегляду фільму "Трамвай "Бажання" за його п'єсою.

"Немає потреби повторювати тут, який щасливий я був побачити цю картину і вас в ній. Ви зіграли Бланш такою, якою я її собі уявляв, і я вдячний вам за те, як прекрасно ви втілили її на екрані", - писав Вільямс.

Крім того, в архів потрапила гостьова книга з дому Лі та Олів'є в Букінгемшир. Свої автографи у ній залишили актори Хамфрі Богарт, Лорен Беколл, Джуді Гарленд, Рекс Харрісон і режисер Орсон Уеллс.

Багато чого з придбаних матеріалів музей виставить на огляд відвідувачів вже цієї осені, напередодні столітнього ювілею акторки. "Ми щасливі, що придбали архів недоторканним як раз на рік сторіччя з дня її народження і що зможемо вперше продемонструвати його публіці. Вів'єн Лі, безсумнівно, одна з найяскравіших зірок британської сцени та кінематографу ", - заявив директор музею Мартін Рот.

Вів'єн Лі (5 листопада 1913 - 7 липня 1967) - британська актриса театру і кіно. Широку популярність вона отримала завдяки ролі Скарлетт О'Хара у фільмі "Віднесені вітром" (1939). Роль у цьому фільмі принесла актрисі її першу премію "Оскар". Другого "Оскара" Лі отримала за роль Бланш Дюбуа в кінофільмі "Трамвай "Бажання", що вийшов в 1951 році.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.