Спецпроект

Янукович святкуватиме день народження в музеї. ФОТО

Офіційна частина святкування дня народження Президента розпочнеться у Лівадійському палаці.

Про це повідомляють "Вести".

Як розповів виданню один з працівників палацу, 9 липня Лівадійський музей закритий для відвідування, а всім співробітникам дали вихідний.

Лівадійський палац

"У палаці може розміститися до сотні гостей, - зазначив працівник. - Столи встановлюються в Італійському дворику, який вперше за сто років капітально відремонтували".

Італійський дворик. Фото: adonis-crimea.com.ua

За словами джерела, завозиться спеціальний посуд. Наїдки всі теж будуть привізні, оскільки в палаці немає своєї кухні. Очевидно, ввечері буде феєрверк - так було у попередні роки.

Лівадійський палацовий комплекс - одна з найвизначніших пам'яток Криму, видатний зразок паркового мистецтва. Закладений у 1830-х роках графом Потоцьким. З 1860-х - у власності російського імператорського дому.

Одна з зал палацу. Фото: uk.wikipedia.org

В 1910 році збудовано Білий палац - головну споруду комплексу. З 1925 року - санаторій для трудящих СРСР. В 1945 році у Лівадії відбулася конференція лідерів держав антигітлерівської коаліції, де в тому числі були визначені кордони повоєнної УРСР.

З 1993 року - державний музей. Відкрито експозиції, присвячені побуту імператорського двору і Ялтинській конференції 1945 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.