Голова Держдуми хоче пам'ятник в Україні

Пам'ятники преподобному Сергію Радонезькому буде встановлено на Куликовому полі, а також у Білорусі, Україні й у Казахстані.

Про це повідомив голова Держдуми РФ Сергій Наришкін, інформує УНІАН із посиланням на РІА "Новості".

Голова Думи проанонсував будівництво під час обговорення з керівництвом Троїце-Сергієевої лаври підготовки до 700-річчя преподобного Сергія.

"У наших спільних планах - встановлення пам'ятника преподобному Сергію Радонезькому і Дмитру Донському на Куликовому полі... Ми плануємо встановити пам'ятники преподобному Сергію Радонезькому в чотирьох державах СНД - Росії, Білорусі, Україні й Казахстані", - сказав Наришкін.

Спікер Думи є головою опікунської ради благодійного Фонду духовної спадщини Сергія Радонезького.

Як відомо, у 2012 році фонд "регіонала" Едуарда Прутніка "Единьій мир" розгорнув активну діяльність із популяризації ідеї "відбудови" у Києві пам'ятника політичному діячу Російської імперії Петру Столипіну.

Сергій Радонезький (1321-1392) - московський церковний і політичний діяч родом із Ростова (нині - Ярославська область РФ), засновник та ігумен Троїце-Сергієвої Лаври під Москвою, святий преподобний РПЦ, чудотворець. Виступав за об'єднання руських земель під егідою Москви, сприяв централізаторським прагненням Дмитрія Донського.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.