Спецпроект

В Уругваї будують музей геноциду вірмен

В Уругваї почалося будівництво музею геноциду вірмен. Ініціатором проекту виступило міністерство освіти і культури південноамериканської країни. Уругвай першим в світі визнав це актом людиноненависництва.

Про це пише vesti.ua.

Відкриття музею намічено на 24 квітня 2015 року. Його приурочать до столітньої річниці масових вбивств в Османській імперії.

Це перший музей геноциду вірмен, який буде створений за межами Вірменії. Такий самий музей в найближчі роки може з'явитися в США.

Заступник міністра освіти і культури Уругваю Оскар Гомес заявив, що у споруджуваному будинку будуть представлені експозиції, присвячені не тільки геноциду вірмен, а й інших злочинів проти людства, зокрема Голокосту.

За даними, якими Вірменія обґрунтовує визначення геноциду, в роки Першої світової війни влада Османської імперії вбила до півтора мільйонів етнічних вірмен, які проживали на території сучасної Туреччини. Туреччина називає ці події "вимушеним переселенням", заперечуючи факт геноциду.

Уругвай став першою в світі країною, що визнала геноцид вірмен. Пізніше його приклад наслідували Росія, Франція, Італія, Німеччина та інші держави.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.