Спецпроект

У Латвії створюється Музей негромадян

Парламент непредставлених, Конгрес негромадян Латвії схвалив ідею створення Музею негромадян (Музей живої пам'яті). Про це повідомив Депутат Парламенту непредставлених Володимир Шилін.

Про це пише baltija.eu.

Пропонується експозицію побудувати з чотирьох розділів. Перший розділ "Хто ми - негромадяни, звідки ми взялися і чому ми вважаємо своє становище принизливим".

До розділу входять стенди:

1. Історія виникнення негромадян в Латвії. (За матеріалами Гущина В.І., Гапоненко А.В. Соколова В.Б. та ін)
2 Зобов'язання Латвії про ліквідацію інституту негромадян в країні і рекомендації європейських інстанцій з цього питання. (За матеріалами Гущина В.І., Гапоненко А.В. Соколова В.Б. та ін)
3. Обмеження негромадян в правах порівняно з громадянами.

Другий розділ "Що я робив і як я жив, коли був людиною у своїй країні".

Основний стрижень (теза) експозиції цього розділу "Життя без достатку, але і без страхів - поламана доля людини - знищене виробництво - опущена країна".

Відповідно з цією тезою пропонується наступне побудова кожного окремого тематичного ланцюжка. Ініціюється лист-життєпис негромадянина, який працював до 90 року на одному з латвійських підприємств (господарстві, дослідному інституті, КБ, і пр.). Потім - дається характеристика самого підприємства: його організація, чисельність працювали, види продукції, її обсяги та вартість, соціальний та побутової пакет послуг підприємства.

У висновку щодо конкретного підприємства, господарству, КБ, дослідному і навчальному інституту даються дані про втрати, пов'язані з їх закриттям.

При надходженні чергового листа оформляється наступний ланцюжок експозиції і т.д.

На підсумковому стенді у другому розділі за принципом накопичення відомостей даються втрати від закриття підприємств у результаті ліквідації робочих місць, упущеної вигоди і втрачених напрямків діяльності.

Окремо на картах Риги і Латвії будуть показані підприємства, господарства, організації, втрачені Латвією у період після 1991 року.

Третій розділ експозиції: "Порушення прав людини щодо негромадян і збиток, нанесений негромадянам за 22 роки утиску їх прав".

У цьому розділі формуються стенди про порушення прав людини з боку державних органів відносно негромадян. (Дані Бузаєва В.В., Цилевич Б.Л. та інших правозахисників.) Даються приклади виграних судових справ за заявами негромадян на державні структури.

За розрахунками і матеріалами Гапоненко А.В. та ін економістів оформляються стенди про реальні втрати негромадян в результаті обмеження прав негромадян в період приватизації, закриття підприємств та інших утисків за 22 роки їх дискримінації.

Четвертий (робочий) розділ експозиції: "Книга Живий Пам'яті". Девіз цього розділу: "Твої приниження, образи і проблеми стають і нашими проблемами, якщо ти записав їх у нашій книзі"

Враховуючи, що при функціонуванні музею в приміщенні завжди буде знаходитися співробітник музею, то йому доцільно вести "Книгу Живої Пам'яті", в якій, після контрольованої авторизації, будь-який відвідувач може описати свою зламану долю чи конкретний випадок приниження його людської гідності через статус негромадянина.

Тут же відвідувач може познайомитися з матеріалами Конгресу негромадян, і якщо він поділяє викладені в них положення, він може тут же зареєструватися як член Конгресу негромадян.

У третьому журналі "Почуйте мій біль", людина може написати про свої проблеми. Таких як необхідність перекладу з латиської на російську рецептів, рахунків, повідомлень; виготовлення ксерокопій з документів; наданні допомоги при догляді за хворим тощо.

"Негромадяни" - визначення для осіб без громадянства в Латвії та Естонії, які мають особливий статус. Він поширюється на осіб, які проживають у цих державах, що перебували у громадянстві СРСР, які після його розпаду не отримали ніякого визнаного громадянства, а так само на їх дітей, які не мають ніякого громадянства.

"Негромадянство" жителів країни - фактично досить дивний, раніше невідомий у світовій практиці статус - негромадяни не можуть вважатися ні громадянами, ні іноземцями, ні також особами без громадянства, а є особами з "Oсобливим правовим статусом".

В якості документа, що посвідчує особу, їм видається особливий "паспорт негромадянина" (який видається тільки їм - "проїзний документ особи без громадянства").

У Латвії на сьогоднішній день близько 320 тисяч осіб мають статус негромадян, більшість з них є росіянами. Це становить більше 13% від загальної кількості населення. Негромадяни повністю позбавлені політичних прав і не можуть обирати навіть депутатів тих самоврядувань, де вони платять податки.

В Естонії більшість негромадян - це колишні громадяни СРСР, які проживали на території Естонії і не отримали її громадянства після розпаду Радянського Союзу. На 1 червня 2013 року по даним естонського МВС число апатридів становило 90 190 осіб або 6,7% населення.

Теми

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.