Спецпроект

У Латвії створюється Музей негромадян

Парламент непредставлених, Конгрес негромадян Латвії схвалив ідею створення Музею негромадян (Музей живої пам'яті). Про це повідомив Депутат Парламенту непредставлених Володимир Шилін.

Про це пише baltija.eu.

Пропонується експозицію побудувати з чотирьох розділів. Перший розділ "Хто ми - негромадяни, звідки ми взялися і чому ми вважаємо своє становище принизливим".

До розділу входять стенди:

1. Історія виникнення негромадян в Латвії. (За матеріалами Гущина В.І., Гапоненко А.В. Соколова В.Б. та ін)
2 Зобов'язання Латвії про ліквідацію інституту негромадян в країні і рекомендації європейських інстанцій з цього питання. (За матеріалами Гущина В.І., Гапоненко А.В. Соколова В.Б. та ін)
3. Обмеження негромадян в правах порівняно з громадянами.

Другий розділ "Що я робив і як я жив, коли був людиною у своїй країні".

Основний стрижень (теза) експозиції цього розділу "Життя без достатку, але і без страхів - поламана доля людини - знищене виробництво - опущена країна".

Відповідно з цією тезою пропонується наступне побудова кожного окремого тематичного ланцюжка. Ініціюється лист-життєпис негромадянина, який працював до 90 року на одному з латвійських підприємств (господарстві, дослідному інституті, КБ, і пр.). Потім - дається характеристика самого підприємства: його організація, чисельність працювали, види продукції, її обсяги та вартість, соціальний та побутової пакет послуг підприємства.

У висновку щодо конкретного підприємства, господарству, КБ, дослідному і навчальному інституту даються дані про втрати, пов'язані з їх закриттям.

При надходженні чергового листа оформляється наступний ланцюжок експозиції і т.д.

На підсумковому стенді у другому розділі за принципом накопичення відомостей даються втрати від закриття підприємств у результаті ліквідації робочих місць, упущеної вигоди і втрачених напрямків діяльності.

Окремо на картах Риги і Латвії будуть показані підприємства, господарства, організації, втрачені Латвією у період після 1991 року.

Третій розділ експозиції: "Порушення прав людини щодо негромадян і збиток, нанесений негромадянам за 22 роки утиску їх прав".

У цьому розділі формуються стенди про порушення прав людини з боку державних органів відносно негромадян. (Дані Бузаєва В.В., Цилевич Б.Л. та інших правозахисників.) Даються приклади виграних судових справ за заявами негромадян на державні структури.

За розрахунками і матеріалами Гапоненко А.В. та ін економістів оформляються стенди про реальні втрати негромадян в результаті обмеження прав негромадян в період приватизації, закриття підприємств та інших утисків за 22 роки їх дискримінації.

Четвертий (робочий) розділ експозиції: "Книга Живий Пам'яті". Девіз цього розділу: "Твої приниження, образи і проблеми стають і нашими проблемами, якщо ти записав їх у нашій книзі"

Враховуючи, що при функціонуванні музею в приміщенні завжди буде знаходитися співробітник музею, то йому доцільно вести "Книгу Живої Пам'яті", в якій, після контрольованої авторизації, будь-який відвідувач може описати свою зламану долю чи конкретний випадок приниження його людської гідності через статус негромадянина.

Тут же відвідувач може познайомитися з матеріалами Конгресу негромадян, і якщо він поділяє викладені в них положення, він може тут же зареєструватися як член Конгресу негромадян.

У третьому журналі "Почуйте мій біль", людина може написати про свої проблеми. Таких як необхідність перекладу з латиської на російську рецептів, рахунків, повідомлень; виготовлення ксерокопій з документів; наданні допомоги при догляді за хворим тощо.

"Негромадяни" - визначення для осіб без громадянства в Латвії та Естонії, які мають особливий статус. Він поширюється на осіб, які проживають у цих державах, що перебували у громадянстві СРСР, які після його розпаду не отримали ніякого визнаного громадянства, а так само на їх дітей, які не мають ніякого громадянства.

"Негромадянство" жителів країни - фактично досить дивний, раніше невідомий у світовій практиці статус - негромадяни не можуть вважатися ні громадянами, ні іноземцями, ні також особами без громадянства, а є особами з "Oсобливим правовим статусом".

В якості документа, що посвідчує особу, їм видається особливий "паспорт негромадянина" (який видається тільки їм - "проїзний документ особи без громадянства").

У Латвії на сьогоднішній день близько 320 тисяч осіб мають статус негромадян, більшість з них є росіянами. Це становить більше 13% від загальної кількості населення. Негромадяни повністю позбавлені політичних прав і не можуть обирати навіть депутатів тих самоврядувань, де вони платять податки.

В Естонії більшість негромадян - це колишні громадяни СРСР, які проживали на території Естонії і не отримали її громадянства після розпаду Радянського Союзу. На 1 червня 2013 року по даним естонського МВС число апатридів становило 90 190 осіб або 6,7% населення.

Теми

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.