Спецпроект

У Польщі переклали працю В.В’ятровича "Друга польсько-українська війна"

Польський переклад своєї відомої книги про польсько-українське протистояння 1940-х історик Володимир В’ятрович презентуватиме на Лемківській ватрі 20 липня.

Український історик, старший науковий співробітник Національного університету "Києво-Могилянська академія" к. і. н. Володимир В’ятрович та видавець, директор видавництва "Український архів" Євген Місило представлять на 31-й Лемківській ватрі у Ждині (Польща) польське видання відомої книги "Друга польсько-українська війна. 1942—1947". Презентація розпочнеться в суботу, 20 липня, о 17:15, повідомляє прес-центр Центру досліджень визвольного руху.

Книга Володимира В’ятровича "Друга польсько-українська війна. 1942—1947" вийшла з друку на початку липня 2013 року у варшавському видавництві "Archiwum Ukraińskie" і вже продається у польських книгарнях. Праця є описом трагічних подій на Закерзонні, Волині та Галичині, побачених очима українського історика молодого покоління. Використовуючи невідомі раніше джерела з радянських , німецьких, польських та архівів ОУН, автор подає причини, перебіг і наслідки збройного конфлікту між поляками та українцями, який вибухнув у 1942 році на Холмщині. Його апогеєм були трагічні події на Волині і Галичині, а фіналом — акція "Вісла" 1947 року.

Видавець Євген Місило зазначає, що видання користується попитом і сподівається, що його поява сприятиме примиренню молодого покоління поляків та українців, пошукам правди про ті трагічні події та забезпечить від забуття імена жертв та їхні могили, а головне — щоб Волинь та акції "Вісла" ніколи не повторилися.

Польське видання праці українського історика В.В'ятровича

"Володимир В’ятрович — непокірний історик, — говорить варшавський видавець Євген Місило. — Він іде проти усталених висновків, хоча, на його думку, згідно з історичною правдою. Переглядає сучасні уявлення польських істориків про витоки польсько-українського конфлікту, число жертв, факт видання керівництвом ОУН та УПА наказу про знищення польського населення. На підставі документів показує, що 11 липня 1943 року УПА атакували і знищили кількадесят сіл на Волині, а не, як пишуть польські історики, кілька сотень. У своїй книзі В’ятрович не відбілює українську сторону конфлікту, подаючи численні приклади вбивств польського цивільного населення, але виступає проти кваліфікації цих дій як "геноциду". Всупереч стереотипам послідовно прагне пояснити польському читачеві причини, через які на Волині та Галичині польську державу і польських осадників українці вважали окупантами. Одну з головних бачить у запереченні поляками права українців на створення на своїй землі власної незалежної держави".

Володимир В'ятрович

"Те, що я називаю "Друга українсько-польська війна", — говорить В’ятрович, — це останній акорд у протистоянні між українцями і поляками, після вичерпання якого були усталені сучасні кордони. Чому війна? Ніхто зі сторін, що були суб’єктами конфлікту, не оголошував війни. Але в історії, у тому числі XX століття, є десятки "неоголошених" воєн. Тим не менше, вони були війнами. Головними суб’єктами цієї війни були збройні сили обох сторін — УПА і АК. Вони мали свої політичні організації, проводили навіть фронтові бої, врешті, визнавали одне одного воюючими сторонами на переговорах 1942—1945 років".

Уперше книга вийшла у Видавничому домі "Києво-Могилянська академія" у 2011 році, у 2012-му — її друге, доповнене видання.

Нагадаємо, що кандидат історичних наук Володимир В’ятрович (36 років) у 2008—2010 роках очолював Архів СБУ та розсекретив колишні архіви КҐБ. У 2010—2011 роках працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету. Автор шести книг з історії визвольного руху. Працює в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", очолює вчену раду Центру досліджень визвольного руху, член наглядової ради Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького".

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.