У Києві поховали випробувача найбільшої в світі водневої бомби

Сьогодні в Києві на Берковецькому кладовищі поховали інженера-випробувача Лисенко Юрія Васильовича – останнього українця, який брав участь у випробуваннях найбільшої в світі водневої бомби.

Юрій Лисенко пішов з життя 13 липня після тяжкої тривалої хвороби, повідомляє УНІАН

Майже половину життя киянин-інженер провів за Полярним колом, беручи участь у випробуваннях ядерної зброї – знімаючи показання приладів у епіцентрі до вибухів і відразу після них. 

Інженер-випробувач Юрій Лисенко

"Нас було 30-40 молодих офіцерів, які забезпечували випробування атомних бомб безпосередньо на полігоні. Тільки за два місяці – вересень і жовтень 1961 року – на Новій Землі було підірвано дев'ять ядерних бомб різної потужності", – розповідав він в інтерв'ю два роки тому. 

За його словами, радянських випробувачів ядерної зброї на Новій Землі годували звичайним армійським пайком, а дозиметр був один на всіх. "Але його показників ми ніколи не бачили. А коли хтось питав у дозиметриста, скільки накопичили опромінення, той зазвичай махав рукою і казав: "Трошки". Тому я й досі не знаю, скільки рентгенів там прихопив. Однак моряки на есмінці нас цуралися, немов зачумлених смертників – боялися опромінення", – зізнавався він. 

Щоб знімати фільми про ядерні вибухи для вищого керівництва СРСР, за словами Лисенка, на Нову Землю привозили фотогенічних статистів у ошатній формі. "Вони натискали бутафорські кнопки, клацали тумблерами відключеної апаратури. Ми дуже сміялися над тією фальсифікацією", – ділився він. 

Умови роботи за Полярним колом були вкрай важкими. Киянин зізнавався, що деякі його товариші по службі закінчували життя самогубством, інші потрапляли до психлікарень. 

Вибух суперпотужної атомної бомби 30 жовтня 1961 року (її потужність дорівнювала вибуху 58 мільйонів тонн тротилу, а заряд у кілька разів перевищив сумарну потужність всіх вибухових пристроїв, застосованих під час Другої світової війни, – включаючи і дві атомні бомби, скинуті американцями на японські міста Хіросіма і Нагасакі в 1945 році. Характерний "ядерний гриб" піднявся в небо майже на 70 кілометрів, спалах і гуркіт зафіксували в радіусі 1000 кілометрів, а колосальна ударна хвиля тричі обійшла земну кулю) став останнім випробуванням для Ю.Лисенка перед поверненням додому. 

"Видовище було жахливим. Якщо існує пекло, то воно мало би виглядати саме так. Від снігу та льоду не залишилося і сліду. Земля горіла, а скелі диміли, вони були розжарені ще й через кілька годин після вибуху", – згадував київський інженер. 

Більшість колег Юрія Васильовича померла від раку, але йому вдалося прожити довге і щасливе життя в колі сім'ї – дружини, сина, невістки та онуки. "На поминках я завжди думаю: "Друже мій, мабуть, ти потрапиш до раю, бо у пеклі вже був", – казав інженер. 

Довідка УНІАН. Ю.Лисенко народився в Полтаві, в сім'ї вчительки і викладача Педінституту 29 червня 1935 року. У 1944 році з батьками переїхав до Києва, де закінчив школу на Печерську. У 1953 році вступив до КВІАВУ ВПС на Солом'янці. Через п'ять років почав службу старшим техніком 124 мінно-торпедного полку авіації Чорноморського флоту. Протягом чотирьох років був інженером- (потім старшим інженером) випробувачем в/ч 77510 – (дослідно-наукова частина з питань випробувань ядерної і водневої зброї) на острові Нова Земля. З моменту незалежності України працював інженером, а потім і провідним інженером в НІІЕМП. 

Восьме травня. Чому полеглих згадують у тиші

8 травня 1919 року лондонський часопис Evening News надрукував лист одного з своїх дописувачів із міркуваннями про те, як краще відзначити «День миру» - тобто першу річницю завершення світової війни. Його автор закликав започаткувати нову загальнонаціональну традицію - згадувати загиблих у війні хвилинами мовчання.

Вінстон Черчилль: "Совєтська загроза вже замінила собою нацистського ворога…"

На тлі 80-ї річниці завершення Другої світової війни варто згадати про одну з ключових постатей тих подій – прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Спенсера Черчилля – харизматичного політика, який понад усе в своєму житті нероздільно й повсякчас дбав про свій власний престиж та престиж Великої Британії, а перемогу над її ворогами вважав своєю власною справою, зумівши реалізувати з блискавичною енергійністю свою дитячу мрію – за умови можливості мати два життя – одне прожити як політик, друге – як воєначальник.

Літерна справа нкдб "Казачі полки"

Про російські казачі частини, що воювали на боці нацистської Німеччини, москва намагається не згадувати взагалі, особливо напередодні відзначення 80-ї річниці від дня перемоги у війні. Серед документів, датованих 1944–1945 роками, в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігається літерна справа під назвою "Казачі полки".

Сходіть на кладовище. Уривок з книжки "А тепер і спитати немає в кого... Як дослідити історію свого роду?"

Книжка «А тепер і спитати немає в кого», що незабаром вийде у видавництві Лабораторія, — це практичний путівник у світ генеалогії, що допоможе крок за кроком зібрати і зберегти навіть найменші уламки родинної пам’яті. З чого розпочати дослідження свого роду, як шукати інформацію, аналізувати документи, працювати з архівами, фотографіями і ДНК-дослідженнями — українська етнологиня Анна Ніколаєва детально і водночас доступно пояснює, як дізнатись більше про власну родину і зрозуміти себе.