Мати арештованого за пограбування музею спалила роботи Пікассо, Гогена і Моне

Мати одного з підозрюваних у пограбуванні музею Kunsthal у Роттердамі стверджує, що вона спалила всі викрадені її сином картини.

Про це повідомили правоохоронні органи Румунії, передає УНІАН

Як розповіла слідству Ольга Догару, мати підозрюваного Раду Догару, після арешту сина в січні 2013 року вона злякалася за нього і вирішила знищити всі докази. Спочатку вона закопала валізу з сімома викраденими картинами на кладовищі в селі Каракліу в Румунії. Через місяць, після того, як у селі почалися обшуки, вона викопала валізу і спалила її в пічці у себе вдома. 

У прокуратурі розповіли, що експерти з Національного музею історії Румунії аналізують попіл, знайдений у печі в будинку Ольги Догару. На аналізи, за словами слідчих, може знадобитися кілька місяців. У прокуратурі підкреслили, що будь-які висновки про долю картин можна буде зробити тільки після результатів експертизи. 

Пограбування музею Kunsthal в нідерландському Роттердамі сталося 16 жовтня 2012 близько третьої години ранку. Невідомі, потрапивши у музей через аварійний вихід, менш ніж за дві хвилини винесли сім картин. Це були роботи Пікассо, Гогена, Матісса, Люсьєна Фрейда, Мейєра де Хаана і дві - Клода Моне. 

Картини були виставлені на експозиції, що відкрилася в жовтні 2012 року і була приурочена до 20-річчя галереї. 

Експерти оцінюють загальну вартість викрадених картин в 100-200 мільйонів євро. 

Перші арешти у справі про пограбування музею відбулися в січні 2013 року в Румунії. Тоді були заарештовані троє чоловіків, які відмовилися визнавати свою провину. У тому ж місяці в будинку відомого в Румунії модельєра Каталіна Ботезату був затриманий його асистент. На початку березня в Роттердамі була арештована також румунка, яка є подругою одного з раніше затриманих чоловіків. Всі підозрювані не визнають своєї провини.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.