На Житомирщині врятували від мародерів залишки радянського танку Т-34

11 липня поблизу селища Корнин Житомирської області пошуковці ВГО "Союз "Народна пам’ять" спільно з Київським клубом "Червона Зірка" провели  роботи з підняття залишків радянського танку Т-34/76, знищеного ворожими військами у 1943-му році.

Виявлену на Житомирщині знахідку пошуковці врятували від мародерів, які планували здати унікальний експонат воєнного часу на металобрух, повідомляє прес-служба ВГО "Союз Народна пам’ять".

Тепер експонат буде передано до фонду Національного військово-історичного музею Міністерства Оборони України.

 

"Пошукова робота триватиме, адже є необхідність детальніше обстежити територію, з’ясувати  обставини знищення танку, встановити його номер, і звичайно, - долю його екіпажу,  -  повідомив голова правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Ярослав Жилкін. - На сьогодні мало що відомо про екіпаж танку. Місцеві жителі, яких ми опитали, окреслили загальну картину тих подій. Однак для достовірного встановлення даних про бійців буде проводитися робота з документами в Центральному  архіві Міноборони Росії".

За розповідями старожилів селища Корнин,  приблизно в листопаді-грудні 1943-го року в село прорвалися три радянські танки. Раптово налетіла ворожа авіація, яка згодом пошкодила танки. Один із них під час маневру потрапив у трясовину і був знищений ворогом.

 

На щастя,  через 70 років пошуковцям вдалося врятувати його частину від рук шукачів металу, і вчасно вжити відповідних заходів завдяки співпраці з МВС.  

За словами начальника Національного військово-історичного музею Владислава Таранця, правоохоронцям не завжди вдається врятувати подібні об’єкти від чорних археологів. Та й державний механізм з попередження подібної незаконної діяльності ще недостатньо розроблений.

"Такі  об’єкти, як танк, – це по суті воєнні поховання, - каже Таранець. - Можливо, екіпаж, що перебував у танку, там і загинув. У цьому сенсі такий експонат безцінний, адже він несе енергетику того часу. І хоч подібні об’єкти культурної спадщини нерідко й перебувають на приватній території, однак вони охороняються державою".

 

"Хотілося б, щоб люди розуміли просту річ: не можна ставитися до всього в грошовому еквіваленті, - переконаний Я.Жилкін, - Що ж ми будемо розказувати нашим дітям? Що покажемо в музеях наступним поколінням?.. Не знищення, а збереження історичної пам’яті  є завданням кожного покоління".

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.