Спецпроект

Волинські депутати звинувачують Сейм у шовінізмі та маніпуляціях

Волинська обласна рада засудила резолюцію сенату та Сейму Польщі стосовно Волинської трагедії як "антиукраїнську, шовіністичну".

Депутати облради вважають, що, свідомо ігноруючи та замовчуючи історичну правду, масові етнічні чистки з боку польських збройних формувань на території Волині, Холмщини та інших, "польська сторона відійшла від принципів взаємного прощення, рівноправності, добросусідства", передає Інтерфакс.

"Ми, депутати Волинської обласної ради, засуджуємо ухвалену сенатом і Сеймом Республіки Польща антиукраїнську, шовіністичну резолюцію з приводу подій 1943 року на Волині. Назвавши дії українців, які вели боротьбу на своїй етнічній території за власну незалежність проти різних окупантів, "етнічними чистками з ознаками геноциду", поляки поставили під сумнів основоположне право кожного народу на самовизначення та опір проти агресорів", - йдеться в ухваленому на засіданні облради в понеділок зверненні до жителів Волинської області, текст якого наводить прес-служба Волинської облорганізації ВО "Свобода". За інформацією прес-служби, звернення підтримали 64 депутати.

На переконання депутатів, своєю резолюцією польський Сейм "намагається перекреслити всі напрацювання в напрямі українсько-польського порозуміння, досягнуті впродовж останніх 20 років".

"Вважаємо, що формулювання, вжиті польською стороною в офіційному документі, є спотвореними, однобічними, антиукраїнськими та свідомо викривлюють тогочасну дійсність. Польські парламентарі вдаються до маніпуляцій та посилаються на сфабриковані й доволі сумнівні факти, які не відображають справжньої картини подій на Волині та у Західній Україні в роки Другої світової війни", - наголошується у зверненні Волинської облради.

У документі також зазначається, що "базуючись на недостовірних, тенденційних джерелах, польські політики нав'язують нам власну версію подій на Волині, яка покликана дискредитувати право українців на власну державу".

"Ми ще раз наголошуємо польській стороні: українці не воювали під Варшавою чи Краковом, а боролися за свою незалежність на власній землі", - акцентують увагу волинські депутати.

Вони впевнені, що позиція польського парламенту "не тільки не має нічого спільного з історичною правдою", а й суперечить політиці примирення, рівноправності та добросусідства й "загрожує зірвати взаєморозуміння між двома націями".

"Своїми непродуманими діями частина польських політиків розпалює нове протистояння", - застерігають у Волинській облраді.

Нагадаємо, польський Сейм у своїй резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвав українсько-польський етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду". Тим часом, президент Польщі Броніслав Комаровський закликав українців та поляків до примирення, а згодом до нього приєднався і Папа Римський Франциск.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існуютьрізні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х длязображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.