Спецпроект

Архів Анни Франк став причиною судової тяганини

Швейцарський фонд відсудив архів Анни Франк, що включає в себе тисячі фотографій, листів та інших документів. На колекцію претендували фонд Анни Франк, що знаходиться в Базелі, та її будинок-музей в Амстердамі.

Про це пише gazeta.ua.

Шість років тому фонд Анни Франк, заснований її батьком Отто, передав частину свого архіву на тимчасове зберігання в будинок-музей в Амстердамі. Через чотири роки фонд зажадав повернути йому архів, щоб виставити його в Єврейському музеї у Франкфурті-на-Майні, проте будинок-музей заявив свої права на документи і відмовився виконувати вимогу.

Амстердамський суд, розглянувши справу про архів Анни Франк, дійшов висновку, що будинок-музей отримав документи лише на тимчасове зберігання. Суд постановив, що до законного власника архів повинен повернутися не пізніше січня 2014 року.

Анна Франк народилася в 1929 році в єврейській сім'ї у Франкфурті-на-Майні. Після приходу до влади Гітлера сім'я Франк виїхала в Нідерланди, які незабаром окупувала Німеччина. Сім'я Анни Франк і четверо їхніх друзів протягом 25 місяців переховувалися в притулку, влаштованому в одному з будинків в Амстердамі. Весь цей час Анна Франк вела щоденник, який став одним з найвідоміших свідчень Голокосту.

У 1944 році притулок сім'ї Анни Франк було виявлено, всіх людей, які ховалися в ньому, було арештовано й відправлено до таборів. Єдиним членом сім'ї, який пережив табір, виявився батько Анни - Отто Франк. Вона сама, а також її мати й сестра загинули. З 1953 року і до смерті в 1980 році Отто Франк жив у Базелі, де заснував фонд, що носить ім'я його дочки.

Щоденник Анни Франк, що був вперше опублікований в 1947 році, перекладений 65-ма мовами. Музей в амстердамському будинку, де ховалася Анна Франк, її сім'я та друзі, існує з 1960 року і входить до числа найбільш відвідуваних у місті.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.