Спецпроект

На вокзалі Праги буде створено Музей депортованих євреїв

Муніципалітет столиці Чехії ухвалив рішення створити на діючій залізничній станції Прага-Бубнов "Музей депортованих євреїв".

Про це пише jn.com.ua.

Йдеться про вокзал, в будівлю якого в роки Голокосту зганялися євреї напередодні депортації до таборів смерті (насамперед, у Аушвіц-Біркенау).

Як йдеться в повідомленні радіостанції "Коль Ісраель", будівництво музею має завершитися за чотири роки, проте вже зараз на стінах вокзалу з'явилися таблиці з іменами кількох сотень євреїв, для яких "Прага-Бубнов" стала місцем відправлення "поїздів смерті".

Всього з цієї станції в табори знищення були відправлені близько 45 тисяч "​​расово неповноцінних" жителів Праги та інших міст колишньої Чехословаччини, в тому числі три сестри відомого письменника Франца-Аншель Кафки.

Теми

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.