ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ ІСТОРІЇ ЗАЙМУТЬСЯ "НАУКОВІ РОТИ" МІНОБОРОНИ РФ

Міністерство оборони РФ планує створити наукові роти, які займуться боротьбою з фальсифікацією історії.

Про це повідомляє РIA Новости з посиланням на заступника міністра оборони Ніколая Панкова.

За словами Панкова, новий підрозділ може з'явитися при Центральному архіві відомства: "Дуже важливий напрямок - це соціологія, психологія, історія. Ми опрацьовуємо можливість створення маленького підрозділу при Центральному архіві".

Фахівці з цього підрозділу вивчатимуть, в першу чергу, історію Другої світової війни і "ті історичні фальсифікації, які набули поширення як у Росії, так і за кордоном". Чиновник не уточнив, які саме "фальсифікації" він має на увазі.

Наукові роти з'явилися в Росії з ініціативи міністра оборони Сєрґєя Шойґу, який запропонував створити підрозділи зі студентів військових кафедр. Перші дві наукові роти вирушили на службу 9 липня, ще дві будуть створені до кінця року.

У 2009-2012 роках при президенті РФ існувала Комісія з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії. Її головою було Сєрґєй Наришкін, який згодом очолив Російське історичне товариство. Саме ця організація розробляє єдину концепцію викладання історії Росії в середній школі.

Дивіться також:

Ролик, який пародіює діяльність комісії з фальсифікації. ВІДЕО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.