Спецпроект

СБУ презентувала у Польщі книгу про українсько-польські стосунки

У Варшаві презентували англомовний збірник науково-документального видання "Польща та Україна у 30-х – 40-х роках XX століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб".

Це відбулося під час офіційного візиту робочої групи Галузевого державного архіву СБУ до Інституту національної пам’яті Республіки Польща, повідомляє прес-центр Служби безпеки України.

Захід відбувся за участю представників дипломатичного корпусу країн-членів ЄС, акредитованих в МЗС Республіки Польща, провідних науковців та громадських організацій.

Попередні презентації відбулися у Лондоні за сприяння Союзу українців Британії, у Києві за участю Голови СБУ та голови Інституту національної пам’яті Польщі, а також у Гарвардському університеті (США).

Видання здійснено в рамках спільного проекту СБУ і МВС із комісії з розслідування злочинів проти польського народу Інституту національної пам'яті Польщі. Проект було розпочато в 1996 році у рамках двостороннього співробітництва між Україною та Республікою Польща.

"Цей проект є наймасштабнішим за кількістю опублікованих документів, - зазначила керівник Галузевого держархіву СБУ Світлана Лясковська. - У 8 томах міститься 1239 документів, з яких 1073 - матеріали Галузевого державного архіву та архівних підрозділів регіональних органів СБУ".

Від імені організаторів заходу Голова Інституту національної пам'яті Республіки Польща Лукаш Камінський наголосив: "Пам'ять про минуле, яким би трагічним воно не було, не повинна зруйнувати наші теперішні добросусідські відносини та наше майбутнє".  

Розповідаючи про перспективи розвитку видавничого проекту, члени спільної робочої групи Рафал Лєскевич та Сергій Кокін нагадали, що наступного року побачить світ 9-й том серії, присвячений темі ліквідації органами безпеки ПНР керівних структур ОУН на території Польщі у 1944-1947 рр.

10-й том буде присвячено документам про здійснення органами НКВД антипольської репресивної операції на території Західної України у 1939-1941 рр.; 11-й том – депортації польського населення із Західної України у 1940-1941 рр.; 12-й том – ліквідації прикордонними військами НКВС-МВС УРСР та органами безпеки ПНР збройного підпілля УПА на прикордонній території.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.