Київські вулиці перейменовуватимуть тільки зі згоди родичів

Київська міськдержадміністрація розробила новий порядок перейменувань вулиць та інших міських об'єктів.

Про це повідомляє "Комерсант-Україна".

Тепер назвати вулицю на честь відомої особистості можна буде тільки після її смерті і з письмової згоди її родичів.

До заявки необхідно додати економічний розрахунок вартості такого перейменування.

Затверджуватиме нову назву не Київрада, як раніше, а громада на громадських слуханнях.

Раніше кожен міг звернутися до депутатів Київради і запропонувати будь-яку назву для вулиці, далі їх розглядала спеціальна депутатська комісія і затверджувала Київрада.

Окрім цього, є ряд спеціальних вимог до найменувань певних об'єктів.

Зокрема, при назві вулиць, проїздів, набережних необхідно враховувати ландшафт місцевості, їхні індивідуальні характеристики, які "органічно вплітаються в існуючу топоніміку столиці".

Так, станції метро не можна називати на честь видатних мешканців Києва, країни чи світу - за винятком випадків збігу з назвами наземних об'єктів.

Член постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв'язків та інформаційної політики Віктор Гринюк повідомив, що найбільшою проблемою залишаються вулиці з дублюючими назвами.

Наприклад, у столиці є п'ять вулиць Шевченка, Островського і Горького - по чотири, Гоголя - три, по дві - Толстого, Лермонтова, Лесі Українки, Франка.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

УП.Київ

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.