Кравчук з приводу "геноциду" на Волині: "Ми не повинні мовчати"

Так в інтерв'ю газеті "День" прокоментував резолюцію Сенату Польщі з односторонньою оцінкою трагічних подій на Волині у 1940-х роках перший президент України, голова громадського комітету "Примирення між народами" Леонід Кравчук.

Кравчук зауважив, що польська сторона фактично відмовилася від важливої спільної резолюції українського парламенту й польського сейму від 2003 року до 60-х роковин трагедії.

"Було ухвалено зважене рішення, а на першому місці стояли питання співробітництва та майбутнього, - наголосив президент. - Нині ж поляки змінили свою позицію".

На думку Кравчука, винесення такого питання на міждержавний рівень не є виваженим рішенням: "Якщо це вже відбулося, потрібно керуватися міжнародними документами, зокрема Конвенцією ООН 1948 року, яка визначає суть геноциду. Окрім того, існує Гаазький суд".

"Тож треба виносити питання на високий рівень, а не так, по-хуторянськи, ухвалювати рішення й звинувачувати тільки одну сторону, - сказав Кравчук. - Попри те, що я й не хочу вживати недипломатичних висловів, але рішення Польщі вважаю непродуманим — воно не сприятиме порозумінню між нашими державами".

За словами президента, українська влада не повинна мовчати у відповідь на резолюцію Сенату: "Головне — не мовчати, щоб не склалося враження, що ми не звертаємо уваги на такі питання. Україна має відповідати на будь-які заяви чи то Польщі, чи то Росії. Інколи ми вдаємося до тактики "все само собою перемелеться", але історія нагромаджує факти, й це призводить до реальних дій, які ускладнюють наше життя".

Леонід Кравчук підкреслив, що українська сторона не спростовує того факту, що 1943 року сталася трагічна подія та були жертви.

Він також розповів, що зустрічався із президентом Польщі Броніславом Коморовським, який "займає виважену позицію й вважає, що події на Волині можна назвати етнічною чисткою, але не характеризувати їх як геноцид і не звинувачувати тільки одну сторону. Адже зброю використовували обидві сторони - й Армія Крайова, й УПА".

Нагадаємо, Кравчук нещодавно був у Польщі і намагався переконати польських політиків "не відкривати скриньку Пандори" і не політизувати історію.

У червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду".

Тоді ж комісія Сейму (нижня палата парламенту Польщі) розглянула шість проектів резолюції щодо 70-річчя Волинської трагедії. Тільки в одному проекті - від правлячої партії - в тексті резолюції немає слова "геноцид".

У квітні 2013 року в Сеймі Польщі було зареєстровано проект резолюції про визнання ОУН, УПА й дивізії "Галичина" злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр".

Тоді ж у Києві було створено громадський комітет "Примирення між народами" - релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни.

У березні 2013 року своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів. У квітні з закликами до взаємного прощення виступили римо-католики Волині.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є "нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

Тоді ж голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку переклав провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, назвавши трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Більше матеріалів на тему конфлікту 1940-х читайте у темі "Волинська трагедія"