У Білорусі з'явився сайт про "благословенні 90-ті". ФОТО

В інтернеті з'явився мультимедійний історичний проект, присвячений 1990-м рокам у Білорусі. Автори сайт вважають ці роки цікавим та енергійним періодом у житті країни, про який зараз забули або знають мало.

"90-ті роки в Білорусі - забутий час, - ідеться на сайті проекту. - Однак це був період драйву та розвитку: нова державність щойно з'явилася, ішла політична боротьба, швидкими темпами розвивалася культура, з'являлися нові ЗМІ... Складалося білоруська нація - європейська і вільна".

Автори сайту шкодують, що наразі збереглося мало свідчень того часу - у шкільних підручниках дев'яності замовчуються, дисертації про сучасну Білорусь не захищаються, а інтернет тоді лишень почав розвиватися у країні.

 Мітинг у Мінську, травень 1991 року
Серпень 1991 року - мітинги проти ГКЧП

Сайт 90s.by - це спроба "зафіксувати час, дізнавшись про нього від ключових дійових осіб: політиків, письменників, громадських діячів, бізнесменів і журналістів".

Інтернет-адреса сайту - 90s.by

Обіцяють, що на сайті протягом цього року з'являться 100 статей про основні події 1990-1999 років.

1992 рік. Проспект Леніна в Мінську перейменовано на проспект білоруського першодрукаря Франциска Скорини, 1982 год. Фото: Беларускі дзяржаўны архів кінафотафонадакументаў
 1993 рік. Державною валютою Республіки Білорусь стають "зайчики"

Всі статті на сайті будуть засновані на інтерв'ю, а також газетах і відеохроніці того часу.

 1994 рік. Візит президента США Клінтона в Мінськ

Також на сайті є розділ "Твої Події", де кожен охочий може висловити свою думку про десятиліття "драйву і розвитку".

1995 рік. Президент Лукашенка під біло-червоно-білим прапором і гербом "Погоня". Фото: euroradio.fm
1996 рік. Демонстрація "Чорнобильський шлях" у Мінську. Фото: Сяргей Брушко

Як відомо, у листопаді 2012 року з'явився російсько-білоруський сайт "Историческая правда", натхненний у тому числі й "Історичною Правдою".

Дивіться також:

1991: люди штурмують ЦУМ у Мінську, щоб отоварити картки. ВІДЕО

"Лукашенко: политическая биография". Автор книги - за ґратами

У Білорусі зник оригінал договору про розпуск СРСР

"Ляпис Трубецкой" зробив кліп у стилістиці Лесі Українки. ВІДЕО

25.03.1918. Трэцяя Ўстаўная Грамата Рады БНР

Білоруси скинулися на посібник з історії XVII сторіччя

1991: історія Білорусі - репом і в мультику. ВІДЕО

"Мужички з істфаку" нав'язують білорусам нову історію - чиновник Лукашенка

Інші матеріали на тему "Білорусь"

.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.