КОЛЕСНІЧЕНКО РОЗСИЛАЄ "КРАДЕНІ" РОБОТИ ДЕПУТАТАМ ВР

Депутат Партії регіонів Вадим Колесніченко розіслав колегам книжки про "спільників неофашистів".

Про це на своїй ФБ-сторінці написав речник "Свободи" Олександр Аронець, повідомляє УП.

"Колесніченко надіслав усім депутатам свої чергові "творіння". Правда, цього разу книги не під його іменем, хоча сумніваюсь, що він отримав дозвіл на друк від авторів", - зазначив прес-секретар.

"Цього разу Вадік б'є по "пособніках неофашистов", як про ударівців кричали на "антифашистських" мітингах", - зазначив Аронець.

Дві з надісланих Колесніченком книг містять використані без дозволу роботи інших істориків, в тому числі і бездарно перекладені з Історичної Правди.

Іноземні історики - Джон Пол Химка, Пер Рудлінг, Гжегож Россолінський-Лібе і Тимоті Снайдер - обурювалися фактом "інтелектуальної крадіжки", здійсненої Колесніченком.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.