Спецпроект

У Франції увіковічать городян, які рятували євреїв

В містечку Шамбон-сюр-Ліньон, розташованому в 80 км від Ліона, відкриється Музей пам'яті на честь жителів міста, які рятували євреїв у роки нацистської окупації.

Про це пише jn.com.ua.

За даними єрусалимського Меморіалу Голокосту "Яд ва-Шем", група з 35 чоловік, очолювана пастором Андре Тромом, врятувала понад 5000 євреїв від депортації у нацистські табори смерті. Всі вони були визнані Праведниками народів світу.

Сміливий священнослужитель і його дружина Магда ховали у себе вдома і в церкві десятки єврейських біженців, і за допомогою інших сподвижників переправляли євреїв у нейтральну Швейцарію.

У Музеї пам'яті зібрані документи і фотографії, присвячені безстрашним жителям міста.

Андре Трома заарештувала пронацистська влада Віші, але під тиском громадськості його відпустили.

"Я не знаю, хто з них єврей, - сказав пастор поліцейським слідчим. - До мене приходять люди, які потребують допомоги, і я їм допомагаю як можу".

Двоюрідний брат Андре Трома Даніель загинув у Бухенвальді, куди був відправлений за порятунок єврейських дітей.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.