У КИЄВІ ЗГОРІЛА САДИБА МУРАШКА. Фото

У Шевченківському районі столиці на вул. Мала Житомирська, 14 сталася пожежа в чотириповерховому нежитловому будинку, відомому як садиба Мурашка.

Про це повідомляє TVi із посиланням на прес–службу ДержНС в Києві.

Пожежа виникла близько 3:00 ночі п'ятниці 28 червня. О 5 годині ранку пожежу ліквідували.

Жертв і потерпілих немає. Вогнем частково пошкоджено перекриття з 2 по 4 поверхи і знищено дах будинку. Причина пожежі встановлюється. 

Садиба Мурашка до пожежі. Фото: ФБ Ігоря Луценка

"Садиба Мурашка, за яку рішуче боролись кияни, згоріла сьогодні вночі, - повідомив депутат ВР Олександр Бригинець. - Ми відбили її у приватних власників, які нищили її і передали місту. І ось за майже два роки, коли садиба стала знов муніципальною, Попов і його прихвостні показали себе у всій красі. Мрія влади здійснилася – садиба згоріла. Згоріла, як завжди, у свята, як завжди вночі.... Випадковість? Можливо. Але хто в неї повірить?"

Фото: ФБ Ольги Навроцької

У квітні 2013 року повідомлялося про наміри національного заповідника "Софія Київська" зробити у садибі Мурашка музей.

 Після пожежі

Садиба Мурашка - будинки кінця ХІХ ст., у яких жив та працював відомий художник Олександр Мурашко, внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а також є пам’ятками історії, архітектури та містобудування місцевого значення.

Нагадаємо, у 2007 році КМДА продала історичну будівлю приватній компанії "Пантеон-Інвест". За позовами прокуратури Києва історичні пам’ятки були повернені столичній громаді в травні 2012 року. Технічний стан будівель садиби значно погіршився за час перебування об’єктів у приватній власності.

Дивіться також:

Екскурсія з Михайлом Кальницьким садибою Мурашка. ВІДЕО

Інші матеріали за темою "Пожежі"

Інші матеріали за темою "Забудова"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.