Спецпроект

В Гватемалі готуються будувати Музей майя

У Гватемалі ось-ось розпочнеться будівництво Музею майя Америки, який за розрахунками місцевої влади повинен залучити в країну безліч нових туристів.

Про це пише donbass.ua.

Як повідомив директор Гватемальського інституту туризму Педро Дучес, експозиційний центр буде зведений на державні кошти за участю приватного сектора.

Будівництво музею обійдеться країні приблизно в 70-100 мільйонів доларів. Його експозиції будуть присвячені виключно народові майя, і напевно привернуть велику увагу туристів, вважає Дучес.

Директор інституту туризму висловив жаль, що в Гватемалі, "яка є справжнім серцем світу майя", до цих пір не існує музею, що розповідає про важливість стародавньої цивілізації та її багату культуру. За його словами, експозиційний центр "буде такого ж рівня, як знамениті музеї, що діють у таких країнах, як Іспанія, Франція або Великобританія".

Відкриття Музею майя "залучить в країну додатково понад 300 тисяч туристів на рік, що буде приносити в казну республіки понад 225 мільйонів доларів", вважає Дучес.
Він вказав на важливість для Гватемали розвитку "бездимної індустрії" з урахуванням великої кількості унікальних історичних пам'яток, які існують на її території.

Рік тому в Мексиці, в столиці штату Юкатан - місті Меріда - відкрився Великий музей світу майя (Gran Museo del Mundo Maya). До складу першої експозиції увійшло 600 історичних та археологічних предметів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.