Є електронна версія книги про українців, які рятували поляків. СКРІНШОТИ

Про це повідомляє прес-служба голови ІНП.

"Українські націоналісти знищили польське населення Східних Кресів [польська назва українських, білоруських та литовських територій, які в 1920-1939 рр. входили до складу Польщі - ІП], які були окуповані радянською владою і німцями", - ідеться в анонсі ІНП.

Кількість польських жертв ІНП оцінює у 100 тисяч осіб.

Обкладинка

В книзі наводяться усні свідчення з 500 населених пунктів на території шести воєводств міжвоєнної Польщі - волинського, поліського, тернопільського, львівського, станіславського (івано-франківського), жешівського (ряшівського) і люблінського, де "від рук ОУН-УПА загинуло близько 20 тисяч поляків".

Фото на обкладинці - українські та польські жителі села Твердині на Волині. Влітку 1943 року місцеві українці вбивали своїх польських сусідів, лише деякі надавали допомогу полякам, стверджують упорядники книги.

Світлину передав Юзеф Дзиковський, брат Станіслави; передрук за згодою Владислава й Єви Сємашків з їхньої книжки Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, т. 1–2,  Warszawa 2000).

"У верхньому ряду другий справа – один із винних, Василь Кліщук, - йдеться в анонсі фото. - У нижньому ряду лежить, у білому шарфі, одна з жертв – Станіслава Дзиковська, вбита 12 липня 1943 р. разом із батьками й братами".

Фрагмент анонсу

За повідомленням ІПН, українці попереджали поляків про напад, давали сховок, показували шлях для втечі, перевозили в безпечне місце, брали в опіку (а часто і на довготривале виховання) дітей, які залишилися сиротами, не давали убити члена родини (наприклад, дружину або чоловіка).

Свідчення з Турійського району (Волинська область)

Завдяки цим учинкам удалося зберегти життя більше 2,5 тисячі осіб, зазначається у виданні.

Переглянути електронне видання можна за посиланням: pamiec.pl/portal/pa/1534/12487/

Свідчення з Ряшівщини (нині Польща)

Речник голови ІПН Якуб Лютик уточнив "Історичній Правді", що аналогічної книги про поляків, які рятували українців від смерті з рук польських націоналістів, не видано і, наскільки йому відомо, наразі над цією темою ніхто не працює.

Частина бібліографії - з цих джерел бралися свідчення

"Кресова книга справедливих" вперше була видана ІНП у 2007 році польською мовою.У книзі згадано 882 випадки допомоги, вчинені 1341 українцем, завдяки чому були врятовані 2527 людських життів. Відомі імена 896 рятівників. Наведено факти 384 випадки вбивств рятівників.

Упорядник книги - працівник видавничого відділу ІПН Ромуальд Нєдзєлько, який зібрав свідчення з різних джерел.

Як відомо, у червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду".

Тоді ж комісія Сейму (нижня палата парламенту Польщі) розглянула шість проектів резолюції щодо 70-річчя Волинської трагедії. Тільки в одному проекті - від правлячої партії - в тексті резолюції немає слова "геноцид".

У квітні 2013 року в Сеймі Польщі було зареєстровано проект резолюції про визнання ОУН, УПА й дивізії "Галичина" злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр".

У березні 2013 року своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів. У квітні з закликами до взаємного прощення виступили римо-католики Волині.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є "нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

Тоді ж голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку переклав провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, назвавши трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Більше матеріалів на тему конфлікту 1940-х читайте у темі "Волинська трагедія"