Спецпроект

Херсонес теж став Світовою спадщиною ЮНЕСКО

До списку Світової спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) внесено ще одну українську номінацію - Херсонес Таврійський. Рішення Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО щодо включення Херсонеса Таврійського було одностайним.

Про це повідомляє УП з посиланням на міністра культури Леоніда Новохатька.

Як повідомлялося, раніше дерев'яні церкви Карпат також були внесені до цього списку. Таким чином з сьогоднішнього дня до списку Світової спадщини ЮНЕСКО входить вісім українських об'єктів (київські Лавру і Софії часто рахують як один об'єкт).

Городище давньогрецької колонії Херсонес Таврійський у нинішньому Севастополі має кілька заповідних ділянок - античне місто і його сільськогосподарської округи.

Херсонеське городище - єдиний у Північному Причорномор'ї цілісно збережений зразок античного міста, яке існувало з V століття до н.е. до XIV століття н.е. Тут збереглися залишки міського планування вулиць, житлових, господарських та культурних споруд.

Літопис свідчить, що на початку Х-го сторіччя київський князь Володимир Великий своїм військом суттєво допоміг візантійському імператорові Василю II. В обмін на допомогу візантієць пообіцяв киянину руку принцеси Анни.

 На перших зразках гривні (1992 рік) було зображено саме Херсонес - як місце в Криму, звідки почалася історія русько-української спільноти. На жаль, на сучасних банкнотах в одну гривню Крим змінили на Київ. Колаж: УТ

Імператор спробував не виконати обіцянку, й тоді Володимир узяв в облогу й захопив Херсонес (у давньоруських літописах - Корсунь). Довелося Анні їхати до Криму. Перед шлюбом Володимир охрестився. За легендою, обряд хрещення й вінчання пройшов саме в Херсонесі.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

До голосування по Херсонесу Україна була представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО сімома об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, дерев'яними церквами східного обряду в українських і польських Карпатах, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.