В інтернет вивісили архів польського підпілля у Львові 1942-44 років

Команда Електронного архіву визвольного руху оприлюднила фонд документів, які висвітлюють діяльність польських підпільних організацій у Львові під час Другої світової війни.

Усі матеріали оцифровані та викладені у вільному доступі в Інтернеті на сайті Е-архіву.

"Первісно польське підпілля у Львові представляли кілька не пов’язаних між собою організацій, які у 1942 році об’єдналися в єдину підпільну мережу Армії Крайової, яка включала в себе військові загони та цивільну підпільну мережу. Остання складалась із власне підпільної мережі, нелегальних харцерських організації (так званих "Шаре шерегі"), мережі підпільних шкіл та структури підпільної польської державності (нелегальні органи управління, суд та інше)", — розповідає історик Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк.

У фонді представлено 86 документів організацій польської підпільної мережі - зокрема розпорядчі накази, інструкції, інформаційні оголошення, пропагандистські листівки, офіційні документи, а також підбірка підпільної преси тих років.

"Відразу після оцифровування ЦДВР передав електронні копії Генеральному консулу Республіки Польща у Львові. Сьогодні всі вони доступні в Електронному архіві. Це не тільки дозволить нашим польським колегам ознайомитися з ними, але й є важливим кроком задля впровадження принципів відкритого доступу до документів, що становлять взаємний інтерес", — зазначив керівник проекту Андрій Когут.

Колекція містить підбірку підпільних газет "Walka" ("Боротьба"), "Słowo Polskie" ("Польське слово"), а також "Biuletyn Informacyjny Ziemi Czerwieńskiej" ("Інформаційний бюлетень Червенської землі") — офіційного видання Армії Крайової в окрузі "Львів".

"Історики, дослідники чи просто ті, хто цікавиться історією польського підпілля у Львові, зможуть знайти в підбірці накази для підпільної мережі, інструкції та вишкільні матеріали для агентів розвідки, проект відозви з нагоди 25-ї річниці Листопадових боїв у Львові, списки учасників підпілля із вказанням псевдонімів та особистих даних підпільників, звернення керівництва до рядових підпільників, а також картосхеми території Польщі", — розповів координатор проекту Данило Саламін.

Фонд "Документи польських підпільних організацій Львова 1942-1944 років" сформований із документів, знайдених у жовтні 2006 року в одному з будинків Львова під час ремонту покрівлі.

Знахідка була надана для вивчення членам громадської організації "Товариство пошуку жертв війни "Пам’ять"", а пізніше передана на зберігання в Архів Центру досліджень визвольного руху (Фонд 13. Документи польських підпільних організацій Львова 1942-1944 рр.).

Переглянути колекцію можна на сайті Е-архіву за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 10 305 документів.

Більше про польське підпілля часів Другої світової читайте в матеріалі "Феномен Польської підпільної держави"

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.