АНОНС: телевізійна ІП - про "український фашизм". ВІДЕО

18 червня у черговій телепрограмі ІП ретельно аналізуватиме, чи є у нині чинної влади бодай найменші науково обґрунтовані причини звинувачувати неприхильних до владного курсу українців у намаганні "відродити фашистські тенденції".

Зокрема, у розмові з завідувачем кафедри історії України Українського Католицького Університету Олександром Зайцевим ведучий програми Вахтанг Кіпіані заторкне такі аспекти цієї ідеологічно-політично-історичної проблематики:

- чому українські організації, які у 30-их роках чітко декларували профашистське спрямування, стрімко зійшли на маргінес політичних процесів?

- якими були причини у лідерів Організації Українських Націоналістів виключати з лав ОУН діячів, які позиціонували себе фашистами?

- для чого ідеологи українського націоналістичного підпілля відмежовувалися від ідей німецького гітлерівського нацизму?

- виходячи з яких саме аргументів, видатні представники ОУН ще в середині 40-их років  доводили спорідненість методик діяльності та ідеологічного підґрунтя гітлерівського Третього рейху і сталінського СРСР?

Іншою головною темою випуску "Історичної Правди" стане розмова про маловідому болючу сторінку минувшини нашої держави - примусове виселення десятків тисяч бойків у 1951 р. з їхніх рідних земель у Бескидах у степові райони Донеччини.

- на підставі яких формальних підстав українських бойків примусово перевезли у малопридатні для життя регіони УРСР?

- чому "переселенські квитки", які видали насильно відселеним бойкам, унеможливили повернення українців на рідні землі?

- як уродженці Карпат у середовищі безнаціональної спільноти намагалися зберегти власну етнічну ідентифікацію та звичаї?

- чи є шанси на створення у Львові Музею Бойківської історії, експозиція якого могла б наочно повідати про багатство історії та культури і про трагедію однієї з гілок української нації?

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" - щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.