Спецпроект

З музею в Софії вкрали гітлерівський прапор

Полковий гітлерівський трофейний прапор часів Другої світової війни вкрадено з Національного військово-історичного музею в Софії.

Про це пише ukrinform.ua.

Про крадіжку повідомив прес-секретар Софійської окружної військової прокуратури полковник Елін Алексов.

"Військова поліція отримала сигнал про зникнення музейного експоната. Але поки не закінчиться слідство, я не можу повідомити ніякі подробиці. Можу лише підтвердити, що з історичного музею дійсно зник трофейний прапор німецького Вермахту. Як це сталося, з'ясовує слідство", - розповів він .

За словами автора болгарського сайту "Втрачена Болгарія" Пейо Колева, який є експертом з ратітетів Другої світової війни, це дуже коштовний прапор, через те, що він єдиний у своєму роді.

"Його ціна залежить від покупця. Думаю, що його вартість сягає кількох десятків тисяч євро. Але точну суму назвати складно", - сказав експерт.

При цьому, за словами П.Колева, прапор навряд чи залишиться в Болгарії.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.