Спецпроект

Польський цвинтар у Биківні встановлений без офіційного дозволу - ЗМІ

Польський меморіал на території заповідника "Биківнянські могили" відкрито без жодного офіційного дозволу. А написи на території цвинтаря досі не погоджені з українською стороною, існує тільки домовленість між президентами Януковичем і Коморовським.

Про це повідомляє "Ґазета польська цодзєннє" [видання правого напрямку] з посиланням на джерела у Раді охорони пам'яті боротьби і мучеництва [РОПБМ - державний орган при міністерстві культури Польщі - ІП] і на голову РОПБМ Анджея Кунерта.

Як відомо, урочисте відкриття польського цвинтаря в Биківні відбулося у вересні 2012 року за участі президентів України і Польщі.

"Не обійшлося без скандалу, - зазначають польські журналісти. - Через поспішність, з якою відбувалось відкриття цвинтаря, з українською стороною не погодили текст написів, здійснених польською стороною на пілонах при вході".

З метою уникнення скандалу, під час візиту президентів ці написи були затулені польськими прапорами, пише польське видання.

Голова РОПБМ Анджей Кунерт зазначив у розмові з журналістами видання, що протягом кількох місяців українська сторона так і не звернулась із проханням виправити напис і "ми потрактували це як згоду на нього".

 Вхід на польський цвинтар у Биківні. Фото: kazwoy.wordpress.com

За словами чиновника, українські зауваження надійшли до польської сторони вже запізно – перед урочистим відкриттям цвинтаря.

"Питання написів вирішене на найвищих щаблях, це зробили обидва президенти, - наголосив Кунерт у розмові з журналістами видання. - Прошу про це не писати".

Те, що українська сторона ставить під сумнів польські написи, чиновник пояснив "розпорошеною відповідальністю" з боку українців. За словами Кунерта, в Україні немає єдиної інституції, яка б відповідала за такі написи.

Також "Цодзєннє" зазначає, що на побудову польської частини цвинтаря в Биківні Україна не видала полякам формального дозволу. Це випливає із скарги, яку написали до Рахункової палати Польщі неназвані працівники РОПБМ, стверджує видання.

"Українська сторона звільнила нас від отримання офіційних погоджень та дозволів на роботи", - заявив Кунерт.

Інакше вважають анонімні працівники Ради, які були задіяні при будівництві цвинтаря. "Згідно з польським законодавством, реалізація проекту без попереднього отримання дозволів є порушенням" - цитують польських чиновників журналісти.

Видання додає, що сім скринь із рештками поляків-жертв НКВД були вставлені в конструкцію меморіалу і залиті бетоном, тож тепер неможливо встановити точно, скільки там поховано людей. Не можна встановити тепер і те, і скільки з них були поляками і військовослужбовцями.

Національний історико-меморіальний комплекс "Биківнянські могили" відкрили 30 квітня 1994 року. Міжнародний меморіал (він же Польський цвинтар) створено за проектом Лариси Скорик.

У вересні 2012 року президенти України та Польщі Янукович та Коморовський відкрили на території "Биківнянських могил" польську частину меморіалу.

У 2001-2012 роках польські археологи здійснили чотири експедиції на території Биківнянського меморіалу, знайшовши близько 2 тисяч останків, які вони називали польськими. З них удалося ідентифікувати сімох осіб.

У 2011 році Український інститут національної пам'яті просив польську сторону утриматися від застосування "нічим не обґрунтованого поняття "польський військовий цвинтар у Биківні" - оскільки серед репресованих громадян міжвоєнної Польщі були не тільки поляки, але й українці, євреї та інші нації.

 Напис при вході. Фото: prezydent.pl

Так само серед знищених людей були не тільки польські військові, але й діячі ОУН, українські комуністи, єврейські активісти, підприємці різних націй тощо, зазначали історики.

УІНП підкреслював, що цифра у 3,5 тисячі убитих у Биківні польських офіцерів, озвучена польською стороною, не доведена документальними й археологічними джерелами. Також представники інституту повідомляли, що ця точка зору неодноразово доводилася польській стороні на переговорах із представниками Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва.

Нагадаємо, так званий "Український катинський список" складається із 3435 імен польських громадян (поляків, українців, євреєв), які були розстріляні згідно розпорядження ЦК Політбюро ВКП(б) від 5 березня 1940 року.

Близько 500 осіб з цього списку, імовірно, були розстріляні у Харкові, частина - в Биківні, з інших місць розстрілів польських громадян називають Херсон, Дніпропетровськ, Ніжин та Одесу.

У 2012 році президент Коморовський заявив, що Варшава не могла домовитися з українською стороною щодо будівництва меморіалу в Биківні в часи Ющенка, натомість президент Янукович пішов назустріч Польщі.

Читайте також інші матеріали за темою "Биківня"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.