Спецпроект

У центрі Києва встановлять пам'ятник учителю Ступки

Поруч із Національним театром імені Івана Франка поставлять пам'ятник режисерові Сергію Данченку. За задумом скульпторів, знаменитий режисер буде представлений в іпостасі ангела-хранителя театру.

Про це пише svodka.net.

У червні поруч з Національним театром імені Івана Франка, біля входу на Камерну сцену, з'явиться пам'ятник видатному українському театральному режисерові, вчителю Богдана Ступки, Сергію Данченку.

Сергій Данченко з кінця 70-х ХХ століття почав створювати високохудожню репертуарну лінію головного драматичного театру України ("Украдене щастя", "Дядя Ваня", "Візит старої дами", "Тев'є-Тевель", "Біла ворона", "Мерлін", "Король Лір").

Скульптурне "відображення" Сергія Володимировича зустрічатиме глядачів просто біля входу на нову сцену. За задумом творців, а це скульптори Володимир та Олексій Чепелик, режисер Данченко представлений в іпостасі ангела-хранителя театру, його чесного і доброго вартового. Нібито режисер все ще продовжує в рідному театрі репетиційний процес.

Сергій Данченко

Робота над цим проектом тривала більше року. Велику допомогу - близько півмільйона гривень - надав франківцям у роботі над пам'ятником покровитель Юрій Коптєв.

На думку генерального директора франківців Михайла Захаревича, "історія нашого театру умовно ділиться на періоди "до" і "після" Данченка, оскільки Сергій Володимирович створював театр справді художній, усвідомлюючи суть і призначення національного театру".

Як повідомив Михайло Захаревич, в перспективі очікується скульптурна композиція у сквері біля театру, присвячена Богдану Ступці, для якого Данченко був головним учителем у театрі, його близьким другом.

Нагадаємо, що в цьому ж сквері вже є статуї Миколи Яковченка та Гната Юри. Таким чином, вимальовується обрис практично музейного скверу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.